ТЕПЛІ ІСТОРІЇ…

 

 «Теплі історії» - серія  книг для тих, хто вміє читати. Добро потрібно і молодим, і старим, і чоловікам, і жінкам… Це розповіді про історії людей та життя, любов і радість, смуток та усмішки, про шоколад, каву й навіть корицю, про друзів та рідних, подорожі й музику. У них поряд існують маленькі дрібниці й великі зміни, мрії та їхнє здійснення, спогади та враження...

З цими книгами завжди затишно та тепло, не зважаючи на погоду за вікном…

 

Гербіш Н. Теплі історії до кави / Н. Гербіш. – Київ : Брайт Букс, 2019. – 168 с.

 

У цій книжці зібрані історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий  шоколад і терпкувато-гірку каву. У них немає однозначних висновків і  незмінних рецептів, а є пошуки та віра в імпровізацію. Є любов і  сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше  спогадів.
Герої цих історій – прості жителі звичайних містечок, загублені,  знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть  натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави – хоча, що тут  казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й  справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей,  печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і  малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі,  улюблені горнятки, на дні яких і збереглися ці історії.

 

Гербіш Н. Теплі історії до шоколаду / Н. Гербіш. – Київ : Брайт Стар Паблішинг, 2014. – 144 с.

 

Ця книжка – збірник добрих, теплих, шоколадних, цілющих слів. Тут містяться історії про різних людей, життя, любов, слова, дружбу, смуток, пошуки, усміх, подорожі, домашню випічку, міста, кутові будинки, про велосипеди, кіно й картини, про музику, лікарні, студентів, книжки, про неосвітлені вулиці й старі листи, маленькі дрібниці й великі зміни.

 

Смаль Ю. Теплі історії з корицею : повість / Ю. Смаль. – Київ : Брайт Стар Паблішинг, 2014. – 128 с.

 

 Перед вами – затишна повість про щастя жінки. Вона схожа на клаптикову ковдру, де основа-полотно містить на собі різнобарвні шматочки тканини, що своїм поєднанням творять унікальний візерунок. Текст має центральну сюжетну лінію: молода жінка трепетно кохає свого чоловіка, виховує дітей, пече яблука з корицею, піци та лазаньї, облаштовує дім усілякими мистецькими дрібничками, готується до Різдва й святкує його з найріднішими, вирушаючи в мандрівку. Строкаті клаптики – це різноманітні історії кохання, згадані, списані з життя чи вигадані самою героїнею повісті. Саме ці замальовки або оповідання роблять книжку неповторною й дарують особливу насолоду читання.

 

Теплі історії про дива, коханих і рідних : [зб. оповідань] / [під ред. Ю. Шутенко]. – Київ : Брайт Стар Паблішинг, 2015. – 144 с.

 

У книжці зібрані короткі оповідання й ліричні замальовки різних авторів, об’єднані теплим настроєм, затишком і позитивом. Автори розповідають про найрізноманітніші дива у житті їхніх персонажів, як от диво пізнання Бога чи диво дружби бізнес-леді з бідним хлопчиком, що збирає пляшки біля смітників; про диво кохання з першого погляду чи трепетної подружньої любові аж до старості; про зцілення серця домашнім затишком, ковтком пахучої кави або прогулянкою улюбленим містом; про найрідніших на світі людей і про те, як бути щасливими.

 

Теплі історії про кохання : [зб. оповідань] / [за ред. Ю. Шутенко]. – Київ : Брайт Стар Паблішинг, 2015. – 136 с.

 

Збірка містить оповідання про кохання різних авторів. Твори сповнені багатьох переживань: є в них і радість, і хвилювання, ніжність і міць, віра й сподівання на краще, тріумф і туга, вдячність і прозріння. Історії змусять і весело посміятися, і замислитися, деякі – зворушать до сліз.

 

Теплі родинні історії : [зб. оповідань] / [упоряд. О. Поліщук]. – Київ : Брайт Стар Паблішинг, 2017. – 168 с.

 

 

 Сім’я… Мудре та надійне старше покоління. Кумедна й допитлива малеча. Наші дорогі мами і татусі, бабусі та дідусі, донечки й синочки. Рідний дім, навіть коли ми далеко від нього, дарує свої тепло та затишок. Усе це та чимало спонук для «своїх», особистих роздумів, спогадів, переживань читач знайде в новій збірці «Теплих історій», присвяченій родині, сім’ї – найближчому, найріднішому, сокровенному духовному й життєвому простору.

 

Черній С. Теплі історії мрійника : [оповідання] / С. Черній. – Київ : Брайт Стар Паблішинг, 2015. – 176 с.

 

Ця мрійникова книжка нагадує старий альбом із трохи пожовклими сторінками, у який хтось турботливий вклеїв світлини із твоєї дитячої пам’яті. Коли гортаєш ці сторінки, стає так тепло, так затишно, так спокійно. І постійно впізнаєш. І дивуєшся. Я ж також тут була. Теж просила мандаринок до книжки на Різдво. Теж любила діда аж до памороків у голові. І теж підсьорбувала какао перед сном, визираючи у вікно, в якому небо з фіолетово-рожевого перетворювалося на темно-синє із золотистими цятками і де також літали красиві зграї птахів.

 

Теплі історії у стилі Блюз : [зб. оповідань]. – Київ : Брайт Стар Паблішинг, 2016. – 168 с.

 

 

Цю збірочку теплих історій сформували замальовки, етюди, новели, оповідання, що їх пронизано спільним настроєвим «шлюзовим» звучанням. Твори, які сюди ввійшли, об’єднані прагненням авторів прожити, осмислити й передати журбу, смуток, біль, трагедії своїх героїв та – попри всі життєві труднощі, тяжкі випробування чи карколомні події – переконати читача: віра у краще зцілює, надія надає сил, а вміння цінувати справжнє, залишатися собою, прощати й любити – рятує.

 

І знову класика з полиць іде до нас…

Ольга Юліанівна Кобилянська (27 листопада 1863, Гурагумора, Сучавський повіт, Герцогство Буковина, Австро-Угорська імперія – 21 березня, 1942, Чернівці, Губернаторство Буковина, Румунське королівство) –  українська письменниця модерністка, рання буковинська феміністка, близька подруга та соратниця Лесі Українки.

Найвідоміші твори: «Земля», «Царівна», «Людина», «Valse melancolique» («Меланхолійний вальс»), «Природа», «Аристократка»,  «В неділю рано зілля копала»,  «Апостол черні» та ін.

Цікаві факти із життя Ольги Кобилянської

1. Офіційна дата народження Ольги Юліанівни Кобилянської – 27 листопада 1863 року. А насправді це сталося 26-го листопада. За сімейними переказами, Ольга народилася пізно вночі з 26-го на 27 листопада. Їй дали подвійне ім’я – Ольга-Марія.

2. Цікаво, що Ольга Кобилянська підписувалася «Кобиляньска», бо саме таке написання започаткував її батько.

3.У 3–4-му класах Ольга ходила до школи. Набір предметів був дуже схожий до сучасної початкової школи. Навчання відбувалося німецькою мовою, також Ольга вивчала румунську, знала польську й українську. Лише з одного предмету й лише у 3-му класі в неї були проблеми – з арифметикою.

4. Починала писати Ольга Кобилянська німецькою. Перехід на українську мову стався, зокрема, через любов. Вона закохалася в щирого українця Євгена Озаркевича. Кобилянська якось дізналася, що його ідеал – це освічена українка. Отож намагалася відповідати ідеалу свого обранця. Але взаємності у відповідь так і не отримала. Євген вважав її просто товаришкою.

5. Великим коханням Ольги Кобилянської був Осип Маковей. Він настільки припав їй до серця, що саме цьому чоловікові Ольга зробила пропозицію спільно жити. Пропозиція була виваженою, оскільки Ольга Кобилянська була знайома з Маковеєм 6 років. Це був сміливий крок. Втім, вона не отримала тієї відповіді, на яку чекала. Ще довго Ольга Кобилянська шукала в собі причини відмови.

6. Ольга Кобилянська оцінювала себе об’єктивно, іноді комплексувала, іноді – ні. У щоденнику, коли їй було за 20, пише: «Я не гарна, але чоловікам подобатись вмію». В інший час пише й запитує себе, чому вона така нещаслива, і робить висновок, що все тому, що вона негарна.

7. У їжі Ольга Кобилянська була невибагливою. У 27 років вона мала 44,5 кг ваги. Була невисокою на зріст.

8.Ольга Кобилянська брала участь у спіритичних сеансах. Вона в це вірила й казала, що добрим медіумом була її сестра Євгенія. Любила також трактувати сни, вірила в знаки.

9. Ольга Кобилянська любила читати. Вона казала, що у тривале ув’язнення взяла б із собою Євангеліє, Фауста Гете та Тараса Шевченка. Неабияк захоплювалася скандинавською літературою, зокрема творчістю Єнса Петера Якобсена: «…се один з найулюбленіших моїх авторів. Через нього я полюбила усю датську, норвезьку і шведську літературу».

10. Ольга Юліанівна любила товариство. Її зять згадував, що в 30-х роках вона кликала приятельок у кабінет-вітальню, зазвичай щосуботи, і влаштовувала посиденьки за чаєм і тортиком. Обговорювали, як зять іронізує, найважливіше: хто одружився, а хто розлучився, хто й де вінчався, що люблять їхні чоловіки, що у світі робиться.

11. Ольга Кобилянська хотіла мати дітей. У своєму щоденнику вона розмірковує про те, як вийти заміж, мати дітей, віддати себе дитині, виховувати її. Але в житті все склалося інакше: вона не вийшла заміж, а мати дитину поза шлюбом для неї було неприйнятно.

12. Інсульти – це одвічна проблема зі здоров’ям у Кобилянської. Вона перенесла їх аж три. Перший інсульт трапився в 1903-му році, коли їй не було ще і 40 років. А після третього в березні 1942 року письменниця померла. У кабінеті письменниці є годинник, який тоді ж зупинили о 13.30.

 

Найстаріші видання у фонді Волинської обласної бібліотеки для юнацтва

1. Bach, J. S.  Das wohltemperierte klavier [Ноти] : 48 preludium es fuga. Вип. 1 (Bartok) / J. S. Bach. – Budapest : Editio Musica, 1950. – 111 с. – Текст: нім,. угор.

2. Mozart W. A. Szonatak [Ноти] = Sonaten : fur Klavier. Вип. 1 (Bartok) / W. A. Mozart. – Budapest : Editio Musica, 1950. – 151 с.

3.  Fitzgerald F. S Gatsby le magnifigue / F. S. Fitzgerald. – Editions : Le Sagittaire, 1953. – 252 c.

4. ReymontW. Chlopi : powiesc. W. Reymont. – Warszawa : Panstwowy Instytut Wydawniczy, 1952. – 593 c.

5. Stahl P.-J. Marousia / P. – Р. Stahl. - [Б. м.] : [б. в.], 1950. – 249 с. : іл.

6. Барка В. Рай : роман / В. Барка. – Джерзі Ситі ; Ню-Йорк : Свобода, 1953. – 309 с.

7. Барбюс А. Вибране : пер. з фр. / А. Барбюс. – Київ : Худож. літ., 1953. – 490 с.

8. Боровський М. Українське місцеве й особове назовництво в інтернаціональній ботанічній термінології / М. Боровський. – Вінніпег : Вид-во АН, 1955. – 64 с.

9. Васильченко С.  Вибрані твори / С. Васильченко ; упоряд. А. Хуторян. – Київ : Державне літ. вид-во, 1940. – 284 с.

10. Васильченко С. Вибране / С. Васильченко. – Київ : Рад. письменник, 1954. – 283 с.

11. Вінок спогадів про Заньковецьку. – Київ : Мистецтво, 1950. – 258 с.

12. Видатні вітчизняні географи, мандрівники та мореплавці. Вип. 3 / за ред. О. Т. Діброви. – Київ : Рад. шк., 1954. – 160 с.

13. Видатні вітчизняні географи, мандрівники та мореплавці. Вип. 1 / за ред. О. Т. Діброви. – Київ : Рад. шк., 1951. – 187 с.

14.  Возняк М. С. З життя і творчості Івана Франка / М. С. Возняк. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1955. – 304 с.

15. Волинь у боротьбі за волю України. Ч. 1 : Загальні відомості про Волинь. – Вінніпег : [б. в.], 1952. – 55 с.

16. Гейне Г. Вибрані поезії : пер. з нім. / Г. Гейне. – Київ : Держлітвидав України, 1954. – 380 с.

17. Глібов Л. І.  Вибрані твори / Л. І. Глібов. – Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1950. – 328 с.

18. Глібов Л. І. Вибрані твори / Л. І. Глібов ; [упоряд. Б. М. Гур’єв]. – Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1955. – 471 с.

19. Головаха І. Суспільно-політичні і філософські погляди Лесі Українки / І. Головаха. – Київ : Держ. вид-во політ. літ., 1953. – 211 с.

20. Греков Б. Д. Київська Русь / Б. Д. Греков. – Київ : Рад. шк., 1951. – 498 с. - (Бібліотека учителя).

21. Гуслистий К. Запорозька Січ та її прогресивна роль в історії українського народу / К. Гуслистий, О. Апанович. – Київ : Держ. вид-во політичної л-ри, 1954. – 88 с.

22. Есхіл.  Прометей закутий / Есхіл ; пер. з давньогр. Б. Тена ; вступна ст. і заг. ред. О. І. Білецького. – Київ : Мистецтво, 1949. – 172 с.

22. Іларіон (Огієнко І.) Легенди світу / (І. Іларіон, митрополит). – Париж : [б. в.], 1946. – 93 с. : іл.

23. Іларіон (Огієнко І.)   На Голготі : поема / (І. Іларіон, митрополит). – Париж : [б. в.], 1947. – 88 с. : іл.

24. Іларіон (Огієнко І.) Туми : поема / (. І. Іларіон. – Париж : [б. в.], 1947. – 16 с.

25.  Іларіон (Огієнко І.). Український літературний наголос : мовознавча монографія / (. І. Іларіон, митрополит). – Вінніпег : Наша культура, 1952. – 304 с.

26. Кисельов Й. М. Театральні портрети : нариси про майстрів укр. рад. сцени / Й. М. Кисельов. – Київ : Мистецтво, 1955. – 337 с.

27. Котляревський І. П. Енеїда : на укр. мову перелицьована з переднім словом та примітками проф. Б. Лепкого з іл. та заставками Я. Штірен / І. П. Котляревський. – Берлін : Ольга Дьякова, 1922. – 111 с.

28. Коцюбинський М. М. Повісті та оповідання / М. М. Коцюбинський. – Київ : Держ. вид-во худож. л-ри, 1954. – 432 с.

29.  Коцюбинський М. М. Твори : в 3 т. Т. 2 / М. М. Коцюбинський ; заг. ред. П. Г. Тичини : [упоряд. К. Я. Коцюбинська, С. А. Крижанівський]. – Київ : Держ. вид-во худож. л-ри, 1955. – 502 с.

30. Левкович І. Нарис історії Волинської землі : (до 1914 року) / І. Левкович ; за ред. Ю. Мулика-Луцика. – Вінніпег : [б. в.], 1953. – 110 с.

31. Манжура І. Твори / І. Манжура ; [упоряд. М. Д. Бернштейна]. – Київ : Худож. літ., 1955. – 279 с.

32. Марко Вовчок в критиці : зб. статей, рецензій, висловлювань. – Київ : Вид-во худож. літ., 1955. – 338 с.

33. Мар’яненко І. О.  Минуле українського театру / І. О. Мар’яненко. – Київ : Мистецтво, 1953. – 184 с. : іл.

34. Міцкевич А. Вибрані твори : в 2 т. Т. 1 / А. Міцкевич ; пер з пол. за ред. М. Рильського. – Київ : Худож. літ., 1955. – 419 с.

35. Організація Українських Націоналістів: 1929 – 1954. - [Б.м.] : На чужині, 1955. – 448 с. : фото.

36. Пивоваров М. П. Юрій Федькович : літ.-критич. нарис / М. П. Пивоваров. – Київ : Худож. л-ра, 1954. – 73 с.

37. Півторадні В. І. Архип Тесленко : критико-біогр. нарис / В. І. Півторадні. – Київ : Худож. л-ра, 1955. – 92 с. : іл.

38. Руставелі Ш. Витязь в тигровій шкурі : [поема] / Ш. Руставелі ; пер. з грузинської М. Бажан. – Київ : Худож. лит., 1950. – 303 с.

39. Самчук У. О.  Волинь : роман-хроніка : у 3 ч. Ч. 1. : Куди тече та річка / У. О. Самчук. - 3-є вид. – Торонто : [б. в.], 1952. – 314 с.

40. Самчук У. О. Юність Василя Шеремети : роман / У. О. Самчук. – Прометей, 1946. – 156 с. - (Бібліотека новітньої літератури).

41. Свидницький А. П. Люборацькі : сімейна хроніка / А. П. Свидницький. – Київ : Держ. вид-во худож. л-ри, 1955. – 225 с. - (Бібліотека українського романа та повісті).

42. Слово о полку Ігоревє / пер. М. К. Грунського; пер. у віршах М. Т. Рильського. – Фотокопія вид. 1800 р. – Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1952. – 120 с. – Текст: давньорус., укр.

43. Смілянський Л. Михайло Коцюбинський : повість / Л. Смілянський. - Київ : Худож. літ., 1955. – 229 с. - (Біб-ка укр. романа та повісті).

44. Стефаник В. С.  Публіцистика : вибране із статей, промов та листів / В. С. Стефаник. – Київ : Вид-во худож. л-ри, 1953. – 112 с.

45. Українець І. За Україну : драма : на 3 дії / І. Українець. – Вінніпег : [Б. в.], 1951. – 68 с. - (Наша культуоа ; ч. 13).

46. Українка Л.  Вибрані поезії / Л. Українка. – Москва : Детгиз, 1945. – 110 с.

47. Українка Л. Твори : в 5 т. Т. 1 : Поезії. Поеми. Легенди 1880-1913 / Л. Українка. – Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1951. – 546 с.

48. Українка Л. Твори : в 5 т. Т. 3 : Драматичні твори. Прозові твори / Л. Українка. – Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1951. – 801 с.

49. Українка Л. Твори : в 5 т. Т. 4 : Художні переклади. Статті, 1884-1910 / Л. Українка. – Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1954. – 520 с

50. Франко І. Я. Твори : в 20 т. Т. 1 : Автобіографічні матеріали. Оповідання / І. Я. Франко. – Київ : Держлітвидав України, 1950. – 435 с.

51. Франко І. Я. Твори : в 20 т. Т. 4 : Оповідання / І. Я. Франко. – Київ : Держлітвидав України, 1950. – 543 с.

52. Франко І. Я. Твори : в 20 т. Т. 2 : Оповідання / І. Я. Франко. – Київ : Держлітвидав України, 1950. – 437 с.

53. Франко І. Я. Твори : в 20 т. Т. 3 : Оповідання / І. Я. Франко. – Київ : Держлітвидав України, 1950. – 491 с.

54. Франс А. Острів пінгвінів : пер. з фр. / А. Франс. – Київ : Худож. лит., 1955. – 248 с.

55. Чавдаров С. Х. Педагогічні ідеї Тараса Григоровича Шевченка / С. Х. Чавдаров. – Київ : Рад. шк., 1953. – 208 с.

56. Шевченко Т. Г. Кобзар / Т. Г. Шевченко. – Київ : Худож. літ., 1954. – 491 с.

57. Шевченко, Т. Г. Повне зібрання творів. Т. 3 : Листування : текст, коментарій / Т. Г. Шевченко ; Всеукр. акад. наук. ; під заг. ред. С. Єфремова. – Київ : Держ. вид-во України, 1929. – 999 с.

58. Шевченко Т. Г. Повна збірка творів : в 3 т. Т. 2 : Повісті / Т. Г. Шевченко ; ред. т. О. І. Білецький. – Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1949. – 640 с.

 59.  Шіллер Ф. Вибрані драматичні твори : пер. з нім. / Ф. Шіллер. – Київ : Мистецтво, 1955. – 923 с.

Зелена аптека природи...

 

Цікаві та маловідомі факти із життя Тараса Шевченка

А чи знали ви, що:

1. Тарас Шевченко був невисокого зросту – трохи більше 164 см.

2. Улюбленим напоєм Тараса був чай із ромом.

3. У 1975 році один із кратерів на Меркурії був названий на честь Тараса Григоровича Шевченка.

4. 1384 – стільки пам’ятників Тарасові Шевченку встановлено в світі. З них в Україні налічується 1256 монументів, і ще 128 – в 35 країнах світу – Бразилії, США, Китаї тощо. Перший пам’ятник Тарасові Шевченку встановили в 1881 році в місті Форт-Шевченко.

5. Найменше в світі видання Кобзаря має розмір близько половини квадратного міліметра, що менше за макове зернятко. Створив його український майстер Микола Сядристий. Гортати сторінки збірки можна лише кінчиком загостреного волоска через їхній неймовірно крихітний розмір.

6. За життя Кобзаря більше цінували як художника, ніж як поета. Він був улюбленим учнем Карла Брюллова, а в 1860 році був удостоєний звання Академіка гравіювання від Імператорської Академії мистецтв за гравюру за картиною Рембрандта Притча про робітників на винограднику.

7. 500 м² − площа найбільшого портрета Кобзаря. Написаний він у Харкові на стіні 17-поверхового будинку за адресою проїзд Садовий, 30, і внесений до Книги рекордів України. Графіті малювали ночами протягом двох тижнів.

8. У 2002 році на території невизнаної Придністровської Молдавської республіки з’явилася оновлена 50-рублева банкнота з портретом Тараса Шевченка на лицьовій стороні. Раніше в обігу тут були купюри в 50 000 рублів із зображенням пам’ятника Тарасові Шевченку перед університетом в Тирасполі.

9. Основну освіту Кобзар отримував всього лише 2 роки в церковно-приходській школі. Багатьма знаннями поет зобов’язаний баронесі Софії Григорівні Енгельгардт, яка навчала його польської та французької мов, але основні знання мов Тарас отримав від лакеїв.

10. Поет завжди одягався досить модно, оскільки добре заробляв у Петербурзі, будучи успішним портретистом. У своєму щоденнику він писав про величезне задоволення від придбання гумового плаща-макінтоша за 100 рублів, що було значною сумою для того часу.

11. 2500 рублів – еквівалент 45 кілограмів срібла – саме стільки було витрачено на викуп поета з кріпацтва. Заробити таку фантастичну суму зміг Карл Брюллов, написавши портрет Василя Жуковського і продавши його на аукціоні. За деякими даними, частина грошей була надана імператорською сім’єю. 400 рублів виділила сама імператриця Олександра Федорівна і по 300 рублів – спадкоємець престолу Олександр II і княгиня Олена Павлівна.

12. 15 років – стільки поет провів в Україні за все життя. У 14 років він виїхав із України з поміщиком Енгельгардтом, якому прислужував із дитинства, і потім приїжджав в Україну лише погостювати.

13. Тарас Шевченко багато разів за своє життя закохувався. Серед симпатичних йому жінок були односельчанка Оксана Коваленко, польська швачка Дзюня Гусиковська, натурниця Амалія Колберг, княжна Варвара Рєпніна-Волконська, дружина полковника Ганна Закревська, Анна Ускова. Після повернення із заслання Тарас закохався в 14-річну актрису Катерину Піунову, а останнім коханням його стала 20-річна служниця Ликера Полусмак. До самої смерті Тарас Григорович мріяв знайти кохання і побудувати сім’ю, але ні з ким не склалися тривалі стосунки. Крім цього, є версія, що у поета був роман із дружиною Михайла Максимовича – Марією, адже через 9 місяців після початку їхнього тісного спілкування у Максимовичів народився син. Однак багато істориків називають це чутками, оскільки Михайло був близьким другом Тараса, і останній не міг так із ним вчинити.

Поговоримо про класику

 

Коли чуємо слова «класична література», в уяві зринає щось давно відоме (не факт, що зрозуміле), тому й мало цікаве, укрите шаром кількасотлітнього пилу… Але як прийняти те, що здається неживим? Спробуємо «оживити» постаті класиків, аби їхня творчість торкнулася кожного серця, почуттів, промовила саме для вас кілька важливих слів…

Розпочнемо з українського поета, драматурга, прозаїка, перекладача, режисера, актора і громадського діяча – Михайла Старицького.

Відомі твори Михай  ла Старицького: комедійна п’єса «За двома зайцями», соціально-психологічні драми «Не судилось», «У темряві», «Талан», драми «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Особливе значення мають також історичні драми «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка».

Михайло Петрович народився 14 грудня 1840 року на Полтавщині в селі Кліщинці. Дитинство хлопчика минало в розповідях діда Захара Лисенка, який був полковником у відставці, і добре пам’ятав війну 1812 року. Цікаві історії захоплювали онука, а ще він дуже пишався дідом, адже той був освіченою людиною – знав французьку та цитував Вольтера.

Михайло Петрович  походив зі шляхетського роду. Коли Михасеві йшов п’ятий рік, помер батько – відставний ротмістр, а на дванадцятому – і мати. Сиротою опікувався материн брат, Віталій Лисенко, батько геніального українського композитора Миколи Лисенка. Михайло й Микола були троюрідними братами й «зразу ж зійшлися душа в душу».

По закінченню гімназії, Михайло разом із троюрідним братом Миколою вступили до Харківського університету. Із переїздом Лисенків до Києва хлопці перевелися до Київського університету. Спочатку Старицький студіював на фізико-математичному факультеті, згодом перейшов на юридичний. Провчившись рік, вернувся до рідного села, щоб отримати батьківську спадщину.

У селі він до нестями закохався у дівчину Степаниду, запримітив гарну дівку ще на вечорницях, та якась неприступна вона була. З відчаю пішов до батька Степаниди й випросив побачення з донькою. Чекав кохану під зоряним небом. Саме тоді народився вірш «Ніч яка місячна, зоряна, ясная» (Лисенко покладе ці рядки на пісню). Зрештою зустрівшись із дівчиною дізнався страшну правду – вона заручена. Від таких новин молодий Михайло зліг із гарячкою.

Лисенки переживали за небожа, доглядали. Серед них була й юнка Софія, яка приходилася троюрідною сестрою. 15-літнє дівча закохалося у Старицького, і той відповів їй взаємністю. Але знали, що родичі не дозволять одружитися – намірилися втекти. Та дівчина в усьому зізналася батькам, і ті зрештою погодилися на шлюб. Обвінчав молодят священник  із сусіднього села. Та в метриці довелося додати пару років нареченій.

40 років прожило подружжя в мирі та злагоді, народили доньок – Ольгу (померла від тяжкої хвороби в 11 років), Марію (закохалася у Кропивницького, але через різницю у віці 40 років Старицький не дозволив одружитися, тож дівчина на все життя лишилася сама), Оксану та Людмилу (обидвох переслідували енкаведисти за націоналістичні погляди та любов до України, зрештою заарештували та вивезли до Казахстану. Дорогою Людмила тяжко захворіла і померла, де похована – невідомо. Оксана, кажуть, померла за рік у таборах).

Зустріч у Києві на початку 80-х років М. Старицького та М. Лисенка з організаторами Єлисаветградського аматорського гуртка М. Кропивницьким та М. Садовським поклала початок першій українській професійній трупі під керівництвом М. Старицького. До неї ввійшли М. Заньковецька, М. Кропивницький, М. Садовський, П.Саксаганський, І.  Карпенко-Карий,  М. Садовська-Барліотті та інші. Незабаром трупа розділилася на два колективи, один із яких очолив М. Кропивницький, а другий – переважно молодь – М. Старицький.

Старицький всі свої кошти віддає на театр, відбуваються безкінечні переїзди, робота в холодних приміщеннях.

У 1893 р. М. Старицький через  серйозну хворобу серця залишає трупу і цілком віддається літературній творчості. Дедалі більше допомагає батькові в літературній роботі дочка Людмила. В майбутньому вона напише докладні мемуари «Двадцять п’ять років українського театру (Спогади та думки)».

А ще Михайло Старицький – видатний романіст, автор численних історичних книжок з української минувшини. У них він звертався до козацької доби, що загалом відповідало романтизованим уявленням інтелігенції XIX століття про той період. Роман «Молодість Мазепи» 1898 року йшов у руслі романтизації образу Івана Мазепи (згадаймо твори класиків зі світовими іменами – Джорджа Гордона Байрона, Віктора Гюго, Бертольта Брехта), але був заборонений до публікації в Російській імперії та Радянському Союзі й побачив світ лише в 1990-х в Україні.

Наприкінці життя Михайло Старицький видав роман про «українського Робін Гуда» – «Розбійник Кармелюк». Але найбільшою його працею на ниві історичної романістики стала трилогія про Богдана Хмельницького – «Перед бурею», «Буря», «Біля пристані», яку допомагала писати його донька Людмила. Ці твори побачили світ у 1890-х роках і були своєрідною відповіддю на знамениту трилогію Генрика Сенкевича – «Вогнем і мечем», «Потоп» і «Пан Володийовський», написану у 1880-х «для скріплення польських сердець». Михайло Старицький ставив за мету подати для якнайширшої читацької авдиторії український погляд на події визвольної війни 1648–1657 років (або ж Хмельниччини), тому спочатку трилогія видавалася російською мовою, а потім – українською.

Михайло Старицький переробив комедію Нечуй-Левицького «На Кожум’яках», яка здобула назву «За двома зайцями». Після прем’єри комедія вже не сходила зі сцени, а класичною стала редакція Старицького. До речі, п’єса мала ще одну назву – «Панська губа, та зубів нема».

Помер Михайло Старицький 27 квітня 1904-го, похований на Байковому цвинтарі у Києві.

У Києві дорогою до Андріївського узвозу можна побачити скульптуру, знамениті персонажі якої ніби щойно зійшли з телевізійного екрану і завмерли посеред вулиці. Це пам’ятник Проні Прокопівні та Свириду Голохвастову – героям відомого фільму «За двома зайцями», знятого за однойменною п’єсою українського класика Михайла Старицького. Пам’ятник відтворює пишно, «по-модньому», одягнену Проню, перед якою на коліно став не менш модний Голохвастов у фраку та з тростинкою за спиною.  Однак автори додали кілька цікавих деталей, які вказують на справжнє походження цирюльника-Голохвастова. Передусім це ножиці, які лежать біля його ніг, реп’яхи, що рясно начіплялися на халяви чобіт, а також жук-рогач, який розмістився на спині Голохвастова.  Серед інших символічних деталей, які потрібно знайти на скульптурі, – впущена Голохвастовим на землю рукавичка, його ініціали, які вигравіювано на каблучці, щоби підкреслити вдаваний аристократизм, а також розмір та марка його взуття.

Михайло Старицький дав життя таким словам як «мрія», «чарівний», «зрадливий», «бойовище», «спочин»,  «дурманити», «страдниця», «нетребство», «безмовний», «бруднити», «хіть», «нестяма». Новостворення  здавалися деяким літературознавцям штучними і недоречними. Лунали звинувачення у ковальстві слів, у відході від народної основи поетичної мови. Подібні закиди були безпідставними. Зрозуміло, далеко не всі неологізми поета стали надбаннями української літератури. У нього є чимало штучних слів, такі як «маєво» (обрії), «заласся» (насолода), «колоть» (бунт), «борвій» (буревій) тощо. Та загалом лексичне новаторство Михайла Старицького мало прогресивне значення  у розвитку української літературної мови

 

 

Вікторина!!!

Пропонуємо вашій увазі онлайн-вікторину!

Перевірте свої знання про книгу. І не забувайте, що читання, зокрема художньої літератури, стимулює роботу мозку, знижує стрес, поповнює наші знання та розширює словниковий запас, поліпшує пам'ять, посилює концентрацію уваги, заспокоює.