Котляревський І. П. Енеїда; Наталка-Полтавка / І. П. Котляревський. – Харків : Vivat, 2019. – 176 с.
Читаємо про:
життя
українського суспільства кінця XVIII ст. Сюжет майже такий самий, як
Вергілієвої «Енеїди». Зав’язка: подорож Енея з троянцями в пошуках Італії.
Кульмінація: двобій Енея з Турном. Розв’язка: перемога Енея над Турном.
Чим захоплює:
реальні мандри запорозьких козаків після
зруйнування Січі. У творі наявний національний колорит (відображення побуту українців
в обрядах, звичаях, повір’ях, стравах, одязі, розвагах). Тому «Енеїду»
називають енциклопедією українського життя XVIII ст. Крім національного, у поемі
наявний історичний колорит – змалювання минулого і сучасного України.
Кому рекомендуємо:
Усім, хто цікавиться українською
історією, а також кожному, хто любить гумор.
Цитуємо :
«Еней був парубок моторний /
І хлопець хоть куди козак, / Удавсь на всеє зле проворний / Завзятіший од всіх
бурлак».
Загребельний П. А. Роксолана
: роман / П. А. Загребельний. – Харків : Фоліо, 2007. – 685 с.
Читаємо про:
життя української конкубіни
турецького султана Сулеймана І Роксолани, історичні події XVI ст.
Чим захоплює:
багатогранним образом
Анастасії Лісовської, яку всі знають як Роксолану. Автор показав її життя від
дитинства, описав, в якій сім’ї виростала вона, якими були її батьки, що
впливало на формування її як особистості. У результаті Роксолана постає перед
читачем не просто турецькою султаною, а українкою, що досягла такого високого
становища. В образі Роксолани Павло Загребельний втілив найкращі риси
українського національного характеру, риси, які дозволили дівчині-бранці стати
султаною і залишитися могутньою у віках.
Кому рекомендуємо:
кожному, хто любить історію; усім, хто шукав
роман про кохання.
Цитуємо:
«У султанській книгозбірні вона продовжила
свою освіту, вивчила кілька мов. Вона була однією з найосвіченіших жінок світу,
відіграла велику роль у політичному житті Османської імперії, бо мала над
султаном незбагненну владу. Сулейман поважав свою дружину, бачив у ній «істоту
мислячу»».
Нечуй-Левицький І. С.
Запорожці : казка / І. С. Нечуй-Левицький. – Київ : Веселка, 1994. – 72 с.
Читаємо про:
реальні
(небезпечна робота лоцманів на страшних дніпрових порогах; становище українців
у ХІХ ст.; життя козаків-запорожців) та фантастичні (зачарована Запорозька Січ,
яка перебуває під водами Дніпра, характерництво тощо) події і явища.
Чим захоплює:
композиція
казки «Запорожці» ґрунтується на обрамленні, у якому початок та фінал – це
реалістичні картини життя українців ХІХ ст., та ретроспекції – «здійснено
часове зміщення на сто років назад». У творі поєднано минуле й сучасне, реальне
і фантастичне.
Кому рекомендуємо:
кожному, хто жадає хоч трохи свободи,
любить пригоди та фантастику.
Цитуємо:
«Глянув Карпо кругом себе і побачив, що він
лежить на скелі. Оглянувся він на всі боки, і знов йому здалося, що все то був
сон: і той байдак, і та біда на порогах, і та отаманська обіцянка... Він
побачив, що під водою стояла, як стіна, рівна скеля од одного дніпровського берега
до другого: то була одна лава Ненаситецького порога; а там далі, нижче, знов
стояла друга рівна скеля, така сама, як і перша. Кам’яні стіни були вищі од
високої дзвіниці, а поверх їх лився цілий Дніпро і постлався над ними водяною
стелею».
Нечуй-Левицький І. С.
Кайдашева сім’я : повість / І. С. Нечуй-Левицький. – Тернопіль : Навч. кн. -
Богдан, 2017. – 232 с.
Читаємо про:
зображення реалістичних і трагічних за своєю
суттю картин життя та психології українських селян у перші десятиріччя після
реформи 1861 р. Повість майстерно зіткана з реалістичних епізодів, які
викривають і засуджують жорстокість та дріб’язковість у стосунках з людьми й
розкривають причини їхнього духовного занепаду.
Чим захоплює:
напруженими моментами родинного побуту,
послідовним викладом подій, що відбувалися в селянській родині: сутички між
Кайдашихою та Мотрею, Карпом і батьком, одруження Лавріна, пригоди Мелашки,
пияцтво і смерть Кайдаша, розподіл спадщини.
Кому рекомендуємо:
любителям класики, історії
України; всім тим, хто любить гумор.
Цитуємо:
«- Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки
нема на всі Семигори.
- То сватай, як тобі треба, - сказав Карпо.
- Якби на мене, то я б сватав Палажку, -
сказав Лаврін. - В Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна
брова варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована!
- Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби,
стан кривий, як у баби.
- То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.
- І вже доладна! Ходить так легенько, наче в
ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить.
- То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна?
Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.
- Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівчина була
трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, - сказав Карпо.
- То бери Химку. Ця як брикне, то й
перекинешся, - сказав Лаврін.
- Коли в Химки очі, як у сови, а своїм
кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А як ходить, то неначе
решетом горох точить, такі викрутаси виробляє...
Карпо прикинув таке слівце, що батько перестав стругати і почав прислухатись».
Малик В. К. Таємний посол :
тетралогія / В. К. Малик. – Харків : Фоліо, 2016. – 477 с.
Читаємо про:
долю українського козака
Арсена Звенигори. Протягом усіх книг він подорожує по Україні і Туреччині, виконуючи
секретне доручення кошового отамана Сірка. В. Малик у циклі романів звернув
увагу на багато проблем, але головна з них – проблема морального вибору та
зради.
Чим захоплює:
В. Малик ввів у романи пригодницький
струмінь, захоплюючу інтригу, детективні елементи. Справжня, жива історія заграла
новими барвами, перестала бути нагромадженням фактологічного матеріалу. Автор
свідомо вивів їх із дещо однобокої жанрової кваліфікації «історичні», розширив
рамки зображення атмосферою таємничості, незвичайними сюжетними поворотами,
загадковими обставинами та складними характерами.
Кому рекомендуємо:
усім, хто любить пригоди та історію; поєднання реальності
та вигадки.
Цитуємо:
«-Добрий день, добрі люди! Спасибі сердечне,
що порятували! А то вже гадав – пропаду! - І він міцно потиснув усім руки. –
Кого ж Бог послав мені на поміч?
- Запорожці... Звенигора, Роман Воїнов та
Ненко, - стримано відповів Арсен. – А ви хто?
- Семен Гурко, з Борзни, абшитований козак
Ніжинського полку».
Скляренко С. Д. Святослав : роман / С. Д.
Скляренко. – Київ : Веселка, 1991. – 652 с.
Скляренко, С. Д. Володимир : роман / С. Д.
Скляренко ; худож. Г. Акулов. – Київ : Веселка, 1991. – 539 с.
Розповідає про:
епоху Київської Русі Х-ХІ століть: суспільний
устрій рідної землі та її сусідів, прикметні риси політичного ладу молодої
держави, її духовної культури, внутрішньої і зовнішньої політики
жінки-правительки Ольги, князів Святослава, Володимира, візантійських
імператорів Костянтина VІІ Порфіродного, Романа ІІ, Никифора Фоки, Іоанна
Цимісхія, Василя і Костянтина, болгарських кесарів Симона, Петра, Бориса,
Романа, варязьких конунгів, печенізьких каганів Курі, Ілдея (допомагав
Святославу у битві з Іоанном Цимісхієм), Кучука, хана Родмана.
Чим захоплює:
обидва романи мають спільних персонажів. Перед
читачами встає ціла галерея як історичних, так і вигаданих героїв –
оригінальних індивідуальних характерів у всій їхній складності й суперечності.
Ця дилогія не тільки про князів і княгинь, імператорів і імператриць, бояр і
бояринь, а й людей праці (вої у нього теж люди праці й поту, вони «ішли на
рать, як на труд…», Микула, скажімо, був у поході протягом п’яти років), про
мудрість любові, силу терпіння і високість слов’янської душі.
Кому рекомендуємо:
всім, хто любить історію, пригоди.
Цитуємо:
«Уночі на острові Хортиці, коли на руських
воїв зрадою напали печеніги, коли загинула передня дружина, а на світанні
Святослав з кількома воями почав останній бій з ворогами, воїн Микула до
останку його захищав, волів життя віддати, щоб урятувати князя, але допомогти
не міг: Святослав мертвим упав на холодну скелю, Микула, посічений, порубаний,
без пам'яті повалився поруч з ним».
Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Конотопська відьма
: повісті та оповідання / Г. Ф. Квітка-Основ’яненко. – Харків : Фоліо, 2013. –
203 c.
Розповідає про:
життя та побут на Україні
ХVІІІ ст., зробивши сатиричний акцент на недолугості та обмеженості козацьких
старшин, що отримували свої посади не відповідно до своїх талантів та вмінь, а
у спадщину. До того, автор крізь призму сатиричної критики зображує реалії
суспільних взаємин того часу.
Чим захоплює:
складним поєднанням
побутових епізодів з фантастичними.
Кому рекомендуємо:
всім, хто любить гумор,
цінує гострі слівця; закоханий у класику та історію України.
Цитуємо:
«Ішов, ішов дорогою, та і в
яму впав, любив, любив хорошую, та й плюгаву взяв».
Старицький М. П. За двома зайцями : комедія з
міщанського побуту / М. П. Старицький. – Київ : Молодь, 1996. – 96 с.
Розповідає про:
цирульника Свирида Голохвостого, який
намагається розбагатіти, одружившись із багатою міщанкою Пронею Сірко, і,
водночас, залицяється до бідної дівчини-красуні Галі. У п’єсі порушується
проблема соціальної нерівності, висміюється життя українських русифікованих
міщан Києва.
Чим
захоплює:
прийомом попарного протиставлення персонажів
для створення комічно-сатиричного та соціального контрасту. Проні та
Голохвостову, які цураються усього народного, протиставляються виразні народні
типи позитивних героїв – Галя та Степан. Вони є національним ідеалом людини в
драмі «За двома зайцями».
Кому
рекомендуємо:
кожному, хто цінує гумор та любить класику.
Цитуємо:
«[Проня:] Мінє так солодке обридло! Кожинного
дня у нас вдома ласощів етих разних, хоч свиней годуй! Я ще больше люблю
пальцини, нанаси...»
Немає коментарів:
Дописати коментар