Спіймати останнє сонце: Book-list на кінець серпня…

Кінець літа завжди приносить із собою особливий, трохи ностальгійний настрій, коли вечори стають прохолоднішими, а сонячне світло набуває м'яких золотавих відтінків. Це час, коли ми мимоволі підбиваємо підсумки яскравих теплих днів, зберігаючи в пам'яті затишні моменти, поїздки та довгоочікувані зустрічі. Природа довкола повагом готується до змін, натякаючи, що кожна пора року має свою власну неповторну красу. І хоча прощатися з літнім теплом трохи шкода, попереду на нас чекає затишна осінь із гарячим чаєм, барвистим листям та новими спокійними ритмами життя 

Робертс Н. І зайде сонце / Н. Робертс ; [пер. з англ. М. Восковнюк]. – Київ : КМ-БУКС, 2018. – 584 с.

«І зайде сонце» Нори Робертс  це захопливий роман, який майстерно поєднує сімейну драму, романтику та напружений детективний сюжет. Події розгортаються на тлі мальовничих, але суворих пейзажів штату Монтана, де головна героїня Бодін Лонгборд керує успішним родинним курортом. Коли спокій містечка сколихує серія жорстоких злочинів, на поверхню виринають моторошні таємниці минулого, які змушують героїв боротися за власне виживання та кохання. Ця історія тримає в напрузі до останньої сторінки, розкриваючи тему стійкості, родинних зв'язків і сили людського духу.

Юн Н. Сонце також зірка : роман / Н. Юн ; [пер. з англ. Ю. Підгорної]. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2019. – 256 с. 

«Сонце також зірка» Ніколи Юн – це зворушливий і глибокий молодіжний роман про кохання, долю та неймовірну силу випадковостей. Події книги розгортаються протягом одного-єдиного дня в Нью-Йорку, де перетинаються шляхи прагматичної Наташі, чию родину мають депортувати з країни, та мрійливого Деніела, який готується виправдати високі сподівання батьків. Попри абсолютно протилежні погляди на життя та насущні проблеми, між підлітками спалахує справжнє почуття, що змушує їх переосмислити власне майбутнє. Ця історія показує, як кожен наш вибір і найменша деталь у Всесвіті можуть кардинально змінити людську долю.

Шкляр В. М. Чорне сонце : збірка / В. М. Шкляр. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2023. – 304 с.

«Чорне сонце» Василя Шкляра – це драматична та сповнена глибокого патріотизму повість, в основі якої покладено реальні події російсько-української війни на сході України. Головний герой, боєць із позивним «Художник», разом із побратимами опиняється у самому пеклі бойових дій, де щодня доводиться робити вибір між життям, смертю та вірністю присязі. Автор майстерно змальовує не лише жорстокість воєнних буднів, а й високу духовність, братерство та жертовність українських воїнів, які стали на захист рідної землі. Ця книга — щира та щемлива присвята новітнім героям, їхній незламності й безмежній любові крізь призму трагічної сучасності.

Нельсон Д. Я віддам тобі сонце : [роман] / Д. Нельсон ; [пер. з англ. Д. Березіної]. – Харків : Vivat, 2018. – 384 c. 

«Я віддам тобі сонце» Джанді Нельсон – це неймовірно проникливий і чуттєвий роман про брата й сестру, близнюків Джуд і Ноа, які колись були нерозлучними, але через трагічну подію стали майже чужими. Історія розгортається у двох часових вимірах: 13-річний Ноа розповідає про часи, коли вони були безмежно близькими й шукали своє місце у мистецтві, а 16-річна Джуд змальовує наслідки сімейної катастрофи та спроби зібрати життя по шматочках. Це яскрава розповідь про перше кохання, ревнощі, творчість і зцілення, яка доводить, що навіть після найтемніших часинок можна знайти шлях назад один до одного.

  Ґрюнбаум М. А десь ще сонячно = Somewhere there is still a sun : мемуари про Голокост : [для дітей ст. шк. віку] / М. Ґрюнбаум, Т. Хасак-Лові ; [пер. з англ. А. С. Комісарова]. – Харків : Ранок, 2021. – 272 с.

«А десь ще сонячно» Майкла Ґрюнбаума (у співавторстві з Тоддом Газеком) – це зворушливі й вражаючі мемуари хлопчика, якому вдалося вижити в самому пеклі Голокосту. Книга розповідає історію юного Міші, чиє щасливе дитинство у Празі раптово обривається з приходом нацистів, а далі на нього чекають суворі випробування в Терезинському ґетто. Попри постійний страх, голод і втрати, Міша та його друзі знаходять силу жити, грати в футбол і вірити в краще майбутнє завдяки міцній дружбі та підтримці матері. Це надзвичайно світла, хоч і драматична розповідь про надію, стійкість людського духу та віру в те, що навіть у найтемніші часи десь усе одно сяє сонце.

Сміт В. Сонячний птах : роман / В. Сміт ; [пер. з англ. В. Шовкуна]. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2013. – 592 с.

«Сонячний птах» Вілбура Сміта – це захопливий пригодницький роман із елементами історії та археологічної загадки. У центрі сюжету – археолог Бен Казі та його багатий спонсор Луїс Тібо, які вирушають у небезпечну експедицію до пустелі Калахарі та роблять приголомшливе відкриття: руїни стародавнього забутого міста. Розкриваючи таємниці минулої цивілізації, дослідники потрапляють у вир сучасних інтриг, небезпек і пристрастей, де межа між минулим і сьогоденням стає хиткою. Це масштабна історія про жагу до знань, величні відкриття, кохання та випробування людського духу серед безжальних пісків Африки.

 

Образ дощу в літературному пейзажі…

Образ дощу в літературному пейзажі є одним із найпотужніших інструментів психологізму, здатним миттєво передати невловимі відтінки людських переживань. У художніх текстах водна стихія рідко залишається просто описом погоди – вона перетворюється на живий фонічний та візуальний маркер, який резонує з настроєм персонажів. Літературний дощ має колосальний діапазон смислів: він може поставати архаїчним символом очищення, катарсису й зародження нового життя, або ж, навпаки, ставати екзистенційним втіленням туги, самотності та застиглого часу. Зрештою, саме через краплі на склі чи грозові зливи авторам вдається матеріалізувати внутрішні кризи героїв, створюючи неповторну емоційну атмосферу всього твору...

Гуменюк Н. П.   І дощ не змиє всі сліди : роман / Н. П. Гуменюк. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2023. – 240 с.

В Олянівці Лізу Яремко знали як фельдшерку і дбайливу матір маленької дівчинки. Доля жорстоко обійшлася із жінкою. Лізина донька вмирає. А незабаром на цвинтарі, біля могили дівчинки, знаходять тіло самої Лізи. Поліція переконана: це самогубство. Але амбітна журналістка Рута Ружин вважає інакше.

Розслідувати цю загадкову історію її запрошує молодий і харизматичний чоловік Святослав. Він упевнений: хтось гальмує справу й заплутує сліди. Кому ж заважала проста сільська фельдшерка, вихована в дитбудинку? Згодом стає відомо, що Ліза не була сиротою. Її справжнє ім’я – Ізабель, а батько жінки – кубинець. Рута починає розмотувати клубок сімейних таємниць та небезпечних пристрастей. Усе це наче сюжети із захопливого кіно. І Рута ще не знає, яка роль у цій картині відведена їй та Святославові, що старанно приховує власну таємницю… 

Леммі  А.  П’ятдесят слів для дощу : роман / А. Леммі ; пер. з англ. С. Зубченко. – Київ : РМ, 2024. – 472 с.

Донька заміжньої японки, спадкоємиці аристократичного роду, й темношкірого американського солдата, Норі від народження стає вигнанкою. Бабуся з дідусем приймають її лише для того, щоб приховати від суспільства, бо жахаються цієї плями на їхньому давньому роді, авторитет якого до того ж розхитують зміни в японському суспільстві. Змирившись зі своєю провиною, кмітлива й допитлива Норі кілька років живе самотою на горищі. Доки одного дня в маєтку  з’являється її старший зведений брат Акіра, приречений успадкувати все майно й обов’язки їхнього роду. Хоч як дивно, та саме він стає її союзником. Між ними виникає сильний зв’язок. Зв’язок, якого не можуть допустити жорстокі бабуся й дідусь. І це протистояння доконечно змінить життя кожного члена родини. Бо Норі побачила світ, у якому, можливо, для неї все-таки знайдеться місце. Тому вона готова сперечатися й опиратися. Готова стати до бою, який, можливо, коштуватиме їй занадто дорого.

Лілік О.  Чорний дощ : повість / О. Лілік. – Київ : Академія, 2018. – 128 с.

Його останнє шкільне літо надто драматичне. Важко знаходити порозуміння із собою і найближчими людьми. Навіть захоплення графіті не дає відчуття наповненості життя. Енергії неприкаяності керують ним. І ось, зустрівши молоду жінку, він піддається нестримному потягові до неї, переживає незбагненні почуття і здобуває незвичний досвід Забувши про все, живе нею. Та жінка стала його світлом, його тривогою і ревністю. Усе змінилося з поверненням дівчини, яка колись розбила йому серце. Обставини змушують зробити вибір між дитячою закоханістю, що переросла в хворобливу одержимість, і коханням. Перший дорослий вибір. Обставини виявилися нещадними до нього. А він ще не мав внутрішньої сили, щоб протистояти випробуванням. Через багато років герой згадує ті події і намагається краще зрозуміти себе.

Мартинюк С. Король дощу : [роман] / С. Мартинюк. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2022. – 160 с.

«Король Дощу» – історія любові пари неідеальних людей в декораціях перших місяців ковідного карантину весни 2020-го року. Історія давніх образ, болісних досвідів і пошуків своєї ідентичності на тлі можливого кінця світу.

Костя і Мар’яна – типові представники покоління зумерів, свідомість яких формувалася в епоху Інтернету. Попри різні смаки, погляди на життя і соціальний статус, їхні почуття переросли в кількарічні стосунки. Раптовий спалах епідемії змусив героїв повернутися до батьківських стін і по-новому відкривати для себе спілкування з рідними, позначене травматичним спадком минулого.

По-новому вписувати себе в тривожну реальність напівпорожнього Києва з його підпільними барами, панічними настроями в очах над масками і неможливістю планувати майбутнє. Можливо, настав час розібратися з собою, поки Король Дощу не зійшов на свій трон і жертви ще не знають, що вони жертви?

Новий роман Сергія «Колоса» Мартинюка – книжка про віднайдення втраченого і ціну, яку ми готові заплатити, аби змінити щось по-справжньому.

Меццалама К. Після дощу : [роман] / К. Меццалама ; з італ. пер. Л. Котляр. – Львів : Вид-во А. Антоненко, 2022. – 224 с.

Після затяжного, спекотного й засушливого літа внаслідок страшної зливи Тибр розливається, виходить із берегів, заливаючи Рим і всю долину русла. Річка перетворюється на нездоланну перешкоду, географічну межу, і все, що раніше здавалося таким знайомим й упорядкованим, несподівано стає чужим та загрозливим. Ось на такому тривожному й небезпечному кліматичному тлі Елені та Гекторові доводиться усвідомити, що їхньому шлюбу, а разом із ним – і світові, у якому вони досі жили, настав кінець. Їхня вимушена подорож стає джерелом роздумів, переживань, зустрічей, що так чи інакше вплинуть на глибокі зміни в них обох.

У цій історії, сповненій напружених пригод, читач познайомиться з численними персонажами – дітьми Елени та Гектора, загадковим мачо-грибником, японкою, що вижила після атомної аварії у Фукусімі, спільнотою черниць, юнаком-норвегом, песиком і багатьма іншими, - котрі супроводжуватимуть головних героїв у їхньому сповненому небезпек відкритті нового світу.

Поєднання приватної драми подружжя із тлом довкілля, яке перебуває на грані катастрофи, перетворює книжку на крик про допомогу і водночас – на заклик до надії. Адже саме тоді, коли все летить шкереберть, людина знаходить нові способи спільного існування, у ній прокидається бажання творити, чинити спротив, уявляти майбутнє, боротися і любити.

Талан С.  Повернутися дощем : роман / С. Талан. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2016. – 448 с.

Лихо відступило від Сєвєродонецька, але велика Настина родина розвіяна по світу: мати їде до Західної України, сестра – у Росії і чути не хоче про повернення, а діти… Іванка й Геник, брат і сестра, - непримиренні вороги… Настя везе у волонтерському бусі допомогу хлопцям, бо під Іловайськом неспокійно. Вона не знає, що поспішає назустріч долі…

Штанко К.  Вершники дощу : [роман] / К. Штанко ; іл. К. Штанко. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2025. – 416 с.

Вимушені канікули Данила Теслі в Криму спочатку не обіцяли нічого цікавого, але несподівано перетворилися на захопливу пригоду. Данило випадково потрапляє в команду контролерів погоди – вершників дощу. Щоб стати справжнім вершником дощу, йому довелося подолати страх висоти, навчитися полювати на вітри, долати буревії, потоваришувати з відьмами, джинами та мольфарами. Разом з іншими вершниками він захищатиме наше небо від зазіхань агресивних сусідів зі сходу.

«Вершники дощу» - новий роман визначної української ілюстраторки Катерини Штанко. Перша її прозова книжка «Дракони, вперед!» здобула титул «Книга року ВВС» як найкраща дитяча книжка. Феєричні «Вершники дощу», де вигадка межує з реальністю, де чесноти протистоять вадам, а бажання борються з почуттям обов’язку, - захоплять кожного, хто зануриться в цю бурхливу оповідь.

 

Квіти - символи України...

 

Література з обмінного фонду Волинської обласної бібліотеки для юнацтва

 

І знову класика з полиць іде до нас…

Наталена Королева. Найекзотичніша постать в українській літературі. Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена Наталена Андріанівна Дуніна-Борковська, у шлюбі Королева (3 березня 1888, монастир Сан Педро де Карденья, Кастрільйо-дель-Валь, провінція Бурґос, Королівство Іспанія – 1 липня 1966, Мельник, Чехословаччина) – українська письменниця, перекладачка, лексикографка, єгиптологиня, археологиня, худож-ниця і театральна акторка. Графиня, з роду Домонтовичів

Наталена з’явилася на світ 3 березня 1888 року неподалік міста Бургос у Кастилії – історичному регіоні Іспанії. При народженні отримала ім’я Кармен Фернанда Альфонса Естрелла Наталена Дунін-Борковська. Мати походила зі старовинного іспанського дворянського роду де Ласерда (Лячерда) і померла під час пологів. Батько, польський граф Анджей Єжи Дунін-Борковський, займався археологією, жив переважно у Франції. Родовий маєток його матері Теофілі з литовського роду Домонтовичів розташовувався у селі Великі Борки на Волині. Батько Анджея, Адам Дунін-Борковський, загинув під час польського повстання 1863 року, його майно конфіскував царський уряд. Із 1904 до 1906 року навчалася у Київському інституті шляхетних дівчат (його споруду досі за звичкою радянських часів називають «Жовтневий палац»). Заклад був відомий якісною музичною освітою. Окрім того, Наталена брала уроки музики у видатного композитора Миколи Лисенка.

Дівчина добре володіла іспанською, французькою, українською, італійською, російською, арабською мовами, вільно читала латиною, цікавилася філософією та історією. Її улюбленими авторами були античні класики Геродот, Сенека, Марк Аврелій, Плутарх. Наступні роки минули у Санкт-Петербурзі, де Наталена вивчала археологію, історію мистецтв, закінчила драматичні курси і деякий час виступала на сцені Михайловського театру. Потім багато подорожувала, брала участь в археологічних розкопках у Києві, Помпеях і Єгипті. Чутки приписували їй навіть роман з іспанським королем Альфонсо XIII Бурбоном. Початок Першої світової війни застав Наталену в Україні. Не маючи змоги повернутися закордон через початок бойових дій, вона стала медсестрою в російській армії. Перенесла кілька поранень і захворювання на тиф. 1919 року працювала перекладачкою у дипломатичній місії УНР в Чехо-Словаччині. Там познайомилася з Василем Королевим – письменником, громадським і політичним діячем, одним із засновників Української Центральної Ради. Невдовзі вони побралися і залишилися жити у Чехії, придбавши невеликий будинок у містечку Мельник поблизу Праги.

Наталена взяла прізвище чоловіка. За його ж порадою, почала писати художні твори українською мовою. Як згадувала сама в автобіографії, «В. Королів почав учити мене «на українську письменницю»… він навчив мене української літературної мови, навчив засобів, як писати». Перші оповідання були надруковані у віденському українському тижневику «Воля» і празькому часописі «Нова Україна». Згодом Наталена Королева активно заявила про себе на сторінках галицької періодики. Її твори були присвячені історії Стародавнього Риму, ранньохристиянської доби, Середньовічної Європи, країн Сходу, давнім часам в Україні – темам, які до того дуже слабко висвітлювалися в українській літературі. Особливої популярності зажили історичні повісті «1313», «Без коріння», «Предок», «Сон тіні». 1936 року письменниця здобула нагороду львівського літературного конкурсу. А 1942 року у Празі двома випусками було видано її збірку «Легенди старокиївські».

На жаль, в сучасній Україні творчість Наталени Королевої майже невідома широкому загалу. Тільки останнім часом роботи Королевої почали знаходити свого читача. Наприклад, 2007 року в Дрогобичі вийшла велика за обсягом (672 сторінки) збірка «Без коріння. Во дні они. Quid est Veritas?». 2009 року у Львові надруковано збірку автобіографічних творів, а 2011-го у столиці перевидано «Легенди старокиївські». Останній період життя Наталени Королевої був тяжким. У грудні 1941 року вона втратила чоловіка, який помер від розриву серця після допитів у гестапо. Коли у Чехо-Словаччині встановився прорадянський режим, її позбавили пенсії, припинили друкувати, тож доводилося заробляти приватними уроками іноземних мов і музики, а часом як прибиральниця. Наталени Королевої не стало 1 липня 1966 року в Мельнику. Вона похована на цвинтарі Святого Вацлава поруч із чоловіком. 

Книжкова аптечка: історії, що лікують душу…

Пропонуємо  читачам унікальну добірку художніх творів, які мають виражений терапевтичний ефект та допомагають віднайти душевну рівновагу. Сторінки запропонованих книг сповнені щирого людського тепла, оптимізму та життєвої мудрості, здатної підтримати у складні моменти. Особливу увагу в межах огляду приділено сучасній українській та зарубіжній прозі, яка через близькі кожному емоційні сюжети дарує відчуття затишку та надії. Кожне представлене видання супроводжується лаконічним коментарем, що розкриває цілющий потенціал текстового слова та його здатність мінімізувати тривогу… 

Талан С. Букет улюблених квітів : роман / С. Талан. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2019. – 288 с.

Роман Світлани Талан «Букет улюблених квітів» - це глибока та емоційна соціально-психологічна драма, яка досліджує складні переплетення людських доль і силу справжніх почуттів. У центрі сюжету постають життєві випробування головних героїв, чиї взаємини проходять сувору перевірку на міцність через важкі втрати, суспільні виклики та сімейні таємниці. Авторка майстерно розкриває психологізм персонажів, показуючи, як крізь біль і розчарування вони шукають шлях до прощення, внутрішнього відродження та щирого людського тепла. Романтична лінія твору європеїзується через призму реалізму, де любов виступає не просто романтичним спалахом, а рятівним колом і головним стимулом жити далі. Ця щемлива та життєствердна історія неодмінно відгукнеться в серцях поціновувачів якісної української прози, залишаючи по собі довгий і затишний посмак.

Вдовиченко Г. К. Найважливіше – наприкінці : [роман] / Г. К. Вдовиченко. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. – 336 с.

Роман Галини Вдовиченко «Найважливіше – наприкінці» - це світла, прониклива та життєствердна історія, яка спонукає переосмислити справжні життєві цінності. У центрі сюжету постають долі звичайних людей, які на певному етапі свого шляху опиняються перед потребою зупинитися, озирнутися назад і віднайти втрачену гармонію. Авторка з притаманним їй тонким психологізмом та м'яким гумором змальовує повсякденність, у якій крізь дрібні турботи проступає потреба у щирому людському теплі, розумінні та любові. Романтичні та родинні лінії твору переплітаються у затишне текстове полотно, що діє на душу читача як справжня заспокійлива терапія. Ця книга стане чудовим вибором для емоційного відновлення, залишаючи після себе тривалий посмак оптимізму та віри в те, що найголовніші відкриття завжди чекають на нас попереду.

Стрелекі Дж. Кафе на краю світу / Д. Стрелекі ; [пер. з англ. М. Пухлій]. – Харків : Vivat, 2023. – 128 с.

Зупиніться. Поставте на паузу щоденну метушню, вирвіться з її тенет і зазирніть до кафе на краю світу. Розгорніть меню й придивіться уважніше до останньої сторінки - там ви прочитаєте три запитання, від яких тікали все життя. Чому ви тут? Чи боїтеся ви смерті? Чи вдоволені ви? Ця книжка допоможе у пошуках відповідей. З нею ви запалите вогонь у душі, усвідомите, що цінне, а що - марнота, поглянете на життя під іншим кутом зору, незалежно від набутого досвіду. «Кафе на краю світу» - справжній видавничий феномен, бестселер поза часом, що надихнув мільйони людей у всьому світі на великі зміни. Чарівна, легка й наснажлива, ця книжка вплине на ваш світогляд і назавжди змінить життя.

Ахерн С. Дарунок : [роман] / С. Ахерн ; з англ. пер. Т. Добрянська. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2025. – 384 с.

Кожний день Лу Сафферна розписаний до хвилини – робота й ка­р’єрний розвиток, зустрічі, наради, приватне життя. Він намагається робити кілька справ одночасно, але на все критично не вистачає часу. Одного зимового дня, незадовго до Різдва, біля офісу він зустрічає безхатька Ґейба, і ця зустріч змінює все: Лу отримує дуже незвичний і несподіваний дарунок, який допоможе йому розв’язати усі проблеми. Але яку ціну за це доведеться заплатити і чи не буде вона надто високою? Ця книжка – про взаємини між людьми, про цінність найближчих, про переосмислення часу і його незворотності. Зрештою, ми самі обираємо, хто і що є для нас найважливішим.

Гейґ М. Опівнічна бібліотека / М. Гейґ ; пер. з англ. Г. Яновської ; за ред. Р. Трифонова. – Харків : Жорж, 2021. – 416 с.

Десь між життям і смертю існує бібліотека з незліченними книгами. І кожна з них – це історія паралельної реальності. В одній книзі викладена історія вашого життя таким, яким воно є; в інших – історії життів, які ви могли б прожити, якби в певний момент наважилися щось змінити. Уявіть, що у вас з’явилася можливість піти в таку бібліотеку і переглянути всі варіанти… Нора Сід – одна з тих, хто отримав такий шанс. Обираючи книги в Опівнічній бібліотеці, Нора проживає свої нові життя – ті, в яких зробила інший вибір: стала науковицею, спортсменкою, рок-зіркою, вірною дружиною… Та чи виявиться хоча б одне з цих життів кращим за те, яке вона має? 

Овенс Д. Там, де співають раки : [роман] / Д. Овенс ; [пер. з англ. О. Жильникової]. – Харків : Vivat, 2023. – 432 с. 

Кайя все життя спостерігає за безкраїми луками на узбережжі – маршами. Вона самотня посеред цієї дикої природи, їй доводиться в усьому покладатися лише на себе. З-поміж рідних у неї залишився тільки батько, але йому байдуже до доньки. Побоюючись, що її знов покинуть, Кайя не підпускає до себе нікого й ховається від проблем, як це роблять раки, за якими вона любить спостерігати. Та на все свій час, і одного разу дівчина усвідомлює, що ладна розділити з кимось свій закритий від сторонніх очей світ. Це роман про вихід із зони комфорту, пошук однодумців і дорослішання без втрати власної особистості, хай би якої думки про це було оточення.

Рязанцева А.  Не закохуйся, Єво / А. Рязанцева. – Київ : Лабораторія, 2025. – 336 с.

Валіза, розбите серце і шалене бажання жити – це все, що залишилося в тату-майстрині Єви після втечі з рідного Сіверськодонецька. Новий дім, село Кунча на Хмельниччині, зустрічає дівчину безробіттям, туалетом на вулиці, холодним тазиком для купання і ще холоднішими поглядами людей. І коли здається, що гірше бути не може, у сусідній будинок заселяється колишній. І не сам, а разом із мамою, яка ненавидить Єву, і новою нареченою. Трішки імпровізації – і Єва з місцевим хлопцем Марком вдають закоханих: усе просто, без почуттів і з одним непорушним правилом – не закохуватись. Але серце, той ще волелюбний орган. І в час, коли здається, що війна забрала все – рідне місто, роботу, впевненість у завтрашньому дні – чи варто відбирати ще й кохання?

 

Військовий нонфікшн і проза…

Сучасний літературний ландшафт демонструє стрімке зростання інтересу до воєнної тематики, де особливе місце посідають військовий нонфікшн та художня проза. Цей сегмент літератури став не просто рефлексією на трагічні події, а й потужним інструментом збереження колективної пам’яті та формування національної ідентичності. Документальні хроніки, мемуари безпосередніх учасників бойових дій та глибокі аналітичні дослідження пропонують читачеві безкомпромісну правду, фіксуючи історію «з перших вуст». Водночас художня проза майстерно трансформує цей важкий досвід у глибокі психологічні образи, дозволяючи осмислити ментальні й емоційні наслідки війни через призму людських доль. Аналіз представлених у цьому огляді джерел яскраво ілюструє, як поєднання документальної точності та художньої виразності допомагає суспільству не лише зафіксувати хронологію подій, а й віднайти сенси у найнайважчі періоди буття.

Дронь А.  Гемінгвей нічого не знає : [коротка проза] / А. Дронь. – Львів : Вид-во Стаого Лева, 2025. – 168 с.

Збірка прози «Гемінгвей нічого не знає» Артура Дроня – це відвертий, чуттєвий і водночас разюче точний голос покоління, яке зустріло велику війну в окопах. Назва книжки є своєрідним маніфестом: класичний «воєнний досвід» світової літератури блідне перед обличчям тієї реальності, яку українські захисники проживають тут і зараз. Автор не романтизує фронт, а натомість фіксує буденність війни через деталі, пронизливу пам’ять про втрачених друзів та незнищенну людяність. Його вірші позбавлені пафосу, проте сповнені тихої любові, болю та відчайдушної надії, яка тримає окопи під обстрілами. Ця книжка є не просто поетичним щоденником молодого солдата, а й надважливим документом нашої колективної травми та сили, що залишає глибокий слід у серці кожного читача.

Чех А. Точка нуль / А. Чех. – Чернівці : Meridian Czernowitz, 2023. – 216 c.

«Точка нуль» Артема Чеха – це збірка автобіографічних есеїв, яка пропонує чесний, глибокий і позбавлений фальшивого пафосу погляд на війну на Донбасі зсередини. Автор, мобілізований до лав Збройних Сил України у 2015 році, описує свій досвід перебування на передовій не через призму героїчних подвигів, а через виснажливу окопну буденність, абсурд армійського побуту та складну психологію людських взаємин. «Точка нуль» - це не лише географічна передова, але й ментальна межа, де з людини злітає все зайве, оголюючи її справжню суть. Артем Чех майстерно фіксує почуття страху, відчаю, нудьги та водночас дивовижної близькості між побратимами, які стають новою реальністю для цивільного інтелектуала. Ця проза вражає своєю документальною точністю та іронічною відвертістю, залишаючись одним із найважливіших текстів для розуміння витоків сучасної російсько-української війни.

Якушев В. В. Карателі / В. В. Якушев. – Київ : ДІПА, 2018. – 680 с.

«Карателі» Владлена Якушева – це пронизливий художньо-документальний роман, заснований на реальних подіях перших років російсько-української війни. Автор, який сам пройшов фронтові дороги як пресофіцер 14-ї окремої механізованої бригади, змальовує запеклі бої та армійські будні без прикрас і цензури. Назва роману іронічно обігрує кліше ворожої пропаганди, на противагу якому читач бачить справжніх українських воїнів: живих, щирих, зі своїми страхами, болем і неймовірним почуттям гумору. У центрі сюжету опиняються долі звичайних людей – добровольців та мобілізованих, які в один момент стали на захист своєї землі та перетворилися на залізне протистояння агресору. Ця книга є чесним і емоційним літописом новітньої української звитяги, що тримає в напрузі до останньої сторінки та зберігає пам'ять про тих, хто першим прийняв удар.

Михед О. Позивний для Йова. Хроніки вторгнення / О. Михед ; Іл. М. Фєнєчкіна. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2024. – 344 с.

Книжка «Позивний для Йова. Хроніки вторгнення» Олександра Михеда – це глибоке, болісне і надзвичайно сильне художньо-документальне дослідження першого року повномасштабної російсько-української війни. Автор фіксує не лише хронологію катастрофи, а й особисту трагедію власної родини, чиї батьки провели три тижні в окупованій Бучі, а сам він був змушений покинути зруйновану домівку в Ірпені та згодом мобілізуватися. Через біблійну метафору страждань Йова письменник рефлексує над природою абсолютного зла, колективною травмою та нелюдськими випробуваннями, які випали на долю українців. Книга майстерно поєднує в собі особистий щоденник, репортажні нотатки та розмови з іншими свідками війни, перетворюючись на монументальний літопис нашого болю та люті. Це відверте і безкомпромісне письмо не дає забути ціну нашої свободи, залишаючись важливим документом епохи та актом культурного спротиву.

   Степаненко Є. Абетка війни / Є. Степаненко, С. Степаненко ; іл. С. Фесенко. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2023. – 144 с.

«Абетка війни» Євгена Степаненка – це унікальне художньо-документальне свідчення, яке через лаконічну та структуровану форму розкриває складний всесвіт фронтового життя. Автор, відомий режисер, журналіст та військовий, використовує алфавітний порядок не просто як формальний прийом, а як спосіб упорядкувати хаос, біль та абсурд бойових дій. Кожна літера тут стає початком для окремого есею, терміну, емоції чи явища – від звичних побутових дрібниць в окопах до глибоких філософських роздумів про смерть, побратимство та страх. Цей текст позбавлений зайвого пафосу, проте сповнений кінематографічної точності, іронії та щемкої відвертості, які дозволяють цивільному читачеві відчути дихання передової. «Абетка війни» слугує своєрідним перекладачем із мови війни на мову мирного життя, залишаючись важливим і дуже особистим документом нашої новітньої історії.

Запека В. Цуцик : [роман] / В. Запека. – Київ : Білка, 2023. – 280 с.

Роман «Цуцик» Віталія Запеки – це надзвичайно зворушливий, щемкий і водночас глибокий погляд на війну на Донбасі, представлений очима маленького безпритульного цуценяти. Головний герой, який народжується в самому епіцентрі бойових дій, не розуміє людської політики чи мотивів ворожнечі, проте тонко відчуває добро, підлість, любов та страх. Через сприйняття чотирилапого малюка автор без прикрас, але й без зайвої жорстокості змальовує воєнну буденність, де поруч із трагедіями завжди є місце для людяності та щирої відданості. Книга, написана військовим добровольцем, дивовижним чином поєднує в собі легкий гумор, дитячу наївність та глибокий філософський підтекст про цінність кожного життя. Ця пронизлива історія не залишить байдужим жодного читача, адже вона вчить залишатися людиною навіть у найнайважчих випробуваннях.

Подобна Є. Дівчата зрізають коси : [кн. спогадів : рос.-укр. війна] / Є. Подобна. – Київ : Люта справа, 2018. – 346 с.

Книга «Дівчата зрізають коси» Євгенії Подобної – це унікальна збірка спогадів двадцяти п’яти жінок-військових, які брали безпосередню участь у бойових діях на сході України як стрільці, медики, снайпери та мінометниці. Написана у форматі відвертих інтерв'ю, книжка руйнує стереотип про те, що війна є виключно чоловічою справою, і дає потужний голос українським захисницям. Героїні розповідають про свій шлях на фронт, важку окопну буденність, бойові операції, а також про дискримінацію, яку їм довелося долати на шляху до визнання. Ця праця позбавлена штучного романтизму, натомість вона вражає своєю документальною чесністю, болем втрат та незламною силою жіночого духу. Видання, відзначене Шевченківською премією, є безцінним історичним документом і важливим кроком у фіксації ролі жінки в новітній історії українського спротиву.