Наталена Королева. Найекзотичніша постать в українській літературі. Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена Наталена Андріанівна Дуніна-Борковська, у шлюбі Королева (3 березня 1888, монастир Сан Педро де Карденья, Кастрільйо-дель-Валь, провінція Бурґос, Королівство Іспанія – 1 липня 1966, Мельник, Чехословаччина) – українська письменниця, перекладачка, лексикографка, єгиптологиня, археологиня, худож-ниця і театральна акторка. Графиня, з роду Домонтовичів
Наталена з’явилася на світ 3 березня
1888 року неподалік міста Бургос у Кастилії – історичному регіоні Іспанії. При
народженні отримала ім’я Кармен Фернанда Альфонса Естрелла Наталена
Дунін-Борковська. Мати походила зі старовинного іспанського дворянського роду
де Ласерда (Лячерда) і померла під час пологів. Батько, польський граф Анджей
Єжи Дунін-Борковський, займався археологією, жив
переважно у Франції. Родовий маєток його матері
Теофілі з литовського роду Домонтовичів розташовувався у селі Великі
Борки на Волині. Батько Анджея, Адам Дунін-Борковський, загинув під
час польського повстання 1863 року, його майно
конфіскував царський уряд. Із 1904 до 1906 року навчалася у
Київському інституті шляхетних дівчат (його споруду досі за звичкою радянських
часів називають «Жовтневий палац»). Заклад був відомий якісною музичною
освітою. Окрім того, Наталена брала уроки музики у видатного композитора Миколи
Лисенка.
Дівчина добре володіла іспанською, французькою, українською, італійською, російською, арабською мовами, вільно читала латиною, цікавилася філософією та історією. Її улюбленими авторами були античні класики Геродот, Сенека, Марк Аврелій, Плутарх. Наступні роки минули у Санкт-Петербурзі, де Наталена вивчала археологію, історію мистецтв, закінчила драматичні курси і деякий час виступала на сцені Михайловського театру. Потім багато подорожувала, брала участь в археологічних розкопках у Києві, Помпеях і Єгипті. Чутки приписували їй навіть роман з іспанським королем Альфонсо XIII Бурбоном. Початок Першої світової війни застав Наталену в Україні. Не маючи змоги повернутися закордон через початок бойових дій, вона стала медсестрою в російській армії. Перенесла кілька поранень і захворювання на тиф. 1919 року працювала перекладачкою у дипломатичній місії УНР в Чехо-Словаччині. Там познайомилася з Василем Королевим – письменником, громадським і політичним діячем, одним із засновників Української Центральної Ради. Невдовзі вони побралися і залишилися жити у Чехії, придбавши невеликий будинок у містечку Мельник поблизу Праги.
Наталена взяла прізвище чоловіка. За його ж порадою, почала писати художні твори українською мовою. Як згадувала сама в автобіографії, «В. Королів почав учити мене «на українську письменницю»… він навчив мене української літературної мови, навчив засобів, як писати». Перші оповідання були надруковані у віденському українському тижневику «Воля» і празькому часописі «Нова Україна». Згодом Наталена Королева активно заявила про себе на сторінках галицької періодики. Її твори були присвячені історії Стародавнього Риму, ранньохристиянської доби, Середньовічної Європи, країн Сходу, давнім часам в Україні – темам, які до того дуже слабко висвітлювалися в українській літературі. Особливої популярності зажили історичні повісті «1313», «Без коріння», «Предок», «Сон тіні». 1936 року письменниця здобула нагороду львівського літературного конкурсу. А 1942 року у Празі двома випусками було видано її збірку «Легенди старокиївські».
На жаль, в сучасній Україні творчість Наталени Королевої майже невідома широкому загалу. Тільки останнім часом роботи Королевої почали знаходити свого читача. Наприклад, 2007 року в Дрогобичі вийшла велика за обсягом (672 сторінки) збірка «Без коріння. Во дні они. Quid est Veritas?». 2009 року у Львові надруковано збірку автобіографічних творів, а 2011-го у столиці перевидано «Легенди старокиївські». Останній період життя Наталени Королевої був тяжким. У грудні 1941 року вона втратила чоловіка, який помер від розриву серця після допитів у гестапо. Коли у Чехо-Словаччині встановився прорадянський режим, її позбавили пенсії, припинили друкувати, тож доводилося заробляти приватними уроками іноземних мов і музики, а часом як прибиральниця. Наталени Королевої не стало 1 липня 1966 року в Мельнику. Вона похована на цвинтарі Святого Вацлава поруч із чоловіком.