І знову класика з полиць іде до нас…

Іван Петрович Котляревський – український письменник, поет, драматург, громадський діяч. Він увійшов в історію української культури як зачинатель (родоначальник) нової української літератури.

(1769-1838 рр.)

Іван Петрович народився 1769 року в родині канцеляриста міського магістрату в Полтаві. Родина жила бідно, нерідко хлопцю доводилося вдовольнятися лише шматком хліба й ходити босим. Але на той час так жила більшість звичайних українців. Батько мріяв, щоб син став священником, та Іван Котляревський покинув семінарію після його смерті та почав служити в різних полтавських канцеляріях. Згодом – вчителем у поміщицьких маєтках на Полтавщині, де мав можливість глибше спостерігати за життям простого люду.  

Іван Котляревський був освідченим та мав гарну пам’ять. Уже в 11 років він знав російську та французьку мови й літератури, латину, поетику, риторику, філософію та богослов’я.  Котляревський мав багато друзів, любив грати в карти, міг випити вина. Але завжди жив скромно.

Іван Котляревський мав талант до римування, але друкуваим власні книги не збирався. А багатий конотопський меценат Максим Папура у 1798 році видав перші три частини твору без його відому.  Але особисте життя в Івана Котляревського не склалося. Одружений він ніколи не був, дітей також не мав.Дослідники твердять: через нещасливу любов у юності, коли дівчина Марія, в яку він закохався у 25 років, йому відмовила. Після того він пішов до армії. Служив у Сіверському карабінерському полку, брав участь у російсько-турецькій війні, знався на військовій справі. Під час походу Наполеона І Бонапарта сформував на Полтавщині 5 український козацький полк.

Був директором Полтавського вільного театру. Входив до складу Полтавської масонської ложі «Любов до істини». Сприяв викупові з кріпацтва українського і російського актора Михайла Щепкіна.

«Енеїда» Івана Котляревського написана українською мовою як бурлескно-травестійна поема на сюжет однойменної латинської поеми Вергілія. Робота над поемою тривала близько 30 років, з перервами; перші три частини вийшли друком у 1798 році, а повністю завершена й опублікована вона була вже після смерті автора у 1842 році. 

П’єсу Івана Котляревського «Наталка Полтавка» було написано у 1819 році. Вона стала першим драматичним твором, написаним українською мовою, і була створена спеціально для потреб Полтавського театру, директором якого тоді був сам Котляревський.

Віддав 25 років службі на посаді директора дому виховання дітей бідних дворян у Полтаві.

Прямих нащадків Іван Котляревський не залишив. Він був матеріально забезпечений. Перед смертю він відпустив шість кріпаків на волю. Його дім в Полтаві, письменник заповідав своїй економці, Мотрі Векливечивій, унтер-офіцерській вдові. Деякі дослідники вважають, що у них були близькі стосунки.