Мелодія дощу...

Музика дощу завжди заворожує серця своїм мелодійним шепотом. Перші краплини капають із небес, наче ноти на папір, і їхній тихий стукіт розгортається у величезну симфонію. Дощові краплини ллються, наче музичні ноти, накрапуючи на вікна та даючи теплу атмосферу спокою. Серед туману, звуки дощу линуть, мрячать, і шумлять, мов мелодія, що розбуджує в душі таємні відчуття. Дощ приносить не лише вологу, а й мелодію спокою, яка огортає душу, заспокоює і рятує від стресу та суєти. Тому кожен дощ – це не лише природне явище, але й мелодія, що допомагає знайти внутрішню гармонію та спокій. Дощова вода зволожує землю, живить рослини, напуває тварин. А  також очищує повітря, змиває пил, оновлює кольори та  заспокоює душу... 

Мартинюк С. Король дощу : роман / С. Мартинюк. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2022. – 160 с.

«Король Дощу» – історія любові пари неідеальних людей в декораціях перших місяців ковідного карантину весни 2020-го року. Історія давніх образ, болісних досвідів і пошуків своєї ідентичності на тлі можливого кінця світу.

Костя і Мар’яна – типові представники покоління зумерів, свідомість яких формувалася в епоху інтернету. Попри різні смаки, погляди на життя і соціальний статус, їхні почуття переросли в кількарічні стосунки. Раптовий спалах епідемії змусив героїв повернутися до батьківських стін і по-новому відкривати для себе спілкування з рідними, позначене травматичним спадком минулого.

По-новому вписувати себе в тривожну реальність напівпорожнього Києва з його підпільними барами, панічними настроями в очах над масками і неможливістю планувати майбутнє. Можливо, настав час розібратися з собою, поки Король Дощу не зійшов на свій трон і жертви ще не знають, що вони жертви?

Новий роман Сергія «Колоса» Мартинюка – книжка про віднайдення втраченого і ціну, яку ми готові заплатити, аби змінити щось по-справжньому.

Лілік О. Чорний дощ : повість / О. Лілік. – Київ : Академія, 2018. – 128 с.

Ця повість про підлітка, який опинився на роздоріжжі почуттів і бажань. Про те, що любов може бути не тільки прекрасним переживанням, а й руйнівною хворобою – все в людині і від неї залежить.

Львів. Вишні. Дощі : збірка / уклад. Н. Нікалео. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2017. – 192 с.

Нова збірка вже знайомих, відомих та улюблених авторів про Львів, кохання і красу. Красу душі, стосунків і природи – тепер у весняному настрої. Коли природа перероджується, люди переживають із нею: повороти долі, подарунки, несподіванки… Дощі розказують втомленій бруківці підслухані на небі думки, побачені на землі історії про неймовірне кохання, захлинаються від обурення, оповідаючи про зраду й підлість. Особливі львівські вишні-морелі теж мають душу і почуття. Вони творять дива, поєднуючи людські долі. І відчувають так само, як люди: сміються і плачуть, радіють і журяться, і всихають від нерозділеного кохання… Справжні почуття на сторінках оновленої, по-весняному свіжої книжки!

Гуменюк Н. П. І дощ не змиє всі сліди : роман / Н. П. Гуменюк. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2023. – 240 с.

В Олянівці Лізу Яремко знали як фельдшерку і дбайливу матір маленької дівчинки. Доля жорстоко обійшлася із жінкою. Лізина донька вмирає. А незабаром на цвинтарі, біля могили дівчинки, знаходять тіло самої Лізи. Поліція переконана: це самогубство. Але амбітна журналістка Рута Ружин вважає інакше.

Розслідувати цю загадкову історію її запрошує молодий і харизматичний чоловік Святослав. Він упевнений: хтось гальмує справу й заплутує сліди. Кому ж заважала проста сільська фельдшерка, вихована в дитбудинку? Згодом стає відомо, що Ліза не була сиротою. Її справжнє ім’я - Ізабель, а батько жінки - кубинець. Рута починає розмотувати клубок сімейних таємниць та небезпечних пристрастей. Усе це наче сюжети із захопливого кіно. І Рута ще не знає, яка роль у цій картині відведена їй та Святославові, що старанно приховує власну таємницю…

Леммі А. П’ятдесят слів для дощу : роман / А. Леммі ; пер. з англ. С. Зубченко. – Київ : РМ, 2024. – 472 с.

Донька заміжньої японки, спадкоємиці аристократичного роду, й темношкірого американського солдата, Норі від народження стає вигнанкою. Бабуся з дідусем приймають її лише для того, щоб приховати від суспільства, бо жахаються цієї плями на їхньому давньому роді, авторитет якого до того ж розхитують зміни в японському суспільстві. Змирившись зі своєю провиною, кмітлива й допитлива Норі кілька років живе самотою на горищі. Доки одного дня в маєтку  з’являється її старший зведений брат Акіра, приречений успадкувати все майно й обов’язки їхнього роду. Хоч як дивно, та саме він стає її союзником. Між ними виникає сильний зв’язок. Зв’язок, якого не можуть допустити жорстокі бабуся й дідусь. І це протистояння доконечно змінить життя кожного члена родини. Бо Норі побачила світ, у якому, можливо, для неї все-таки знайдеться місце. Тому вона готова сперечатися й опиратися. Готова стати до бою, який, можливо, коштуватиме їй занадто дорого.

Лис В. С. Місяць, обмитий дощем : кн. малої прози : збірка / В. С. Лис. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2018. – 352 с.

Ця збірка різнобарвних, але водночас таких споріднених есеїв і новел про життя – немов букет зібраного восени листя. Серйозні, а інколи й іронічні роздуми про сенс щоденного буття й плин часу, про історичну долю України й таємниці людського серця Як відпустити минуле та не боятися нових зустрічей? Де черпати наснагу на кожен день? Як розпізнати поворотні моменти і навчитися не шукати підтексту у випадковостях? Треба просто радіти життю і дихати на повні груди! Натхненні історії з добрим гумором, прості, але такі важливі для кожного цінності, звичні й рідні для нас слова Більшість есеїв і новел, що увійшли до цієї збірки, — автобіографічні. Це твори, над якими письменник працював протягом багатьох років передусім для того, аби увічнити події, що вразили його…

Талан С. Повернутися дощем : роман / С. Талан. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2016. – 448 с.

Чи була Настя готова до того, що чекало на неї, коли їхала з вантажем волонтерської допомоги для добровольців «Айдару»?

Чи Геник та Уля сподівалися зустрітися живими по той бік Іловайського котла? Чи Богдана Стефанівна вірила, що колись знову збереться разом велика родина, яку, наче поле соняхів, перепахала війна? Щоб вижити, треба навчитися бачити у приціл ворога, а не живу людину…

Проте одного разу ти побачиш там з дитинства знайомі риси…

  Меццалама К. Після дощу : роман / К. Меццалама ; з італ. пер. Л. Котляр. – Львів : Вид-во А. Антоненко, 2022. – 224 с.

Після затяжного, спекотного й засушливого літа внаслідок страшної зливи Тибр розливається, виходить із берегів, заливаючи Рим і всю долину русла. Річка перетворюється на нездоланну перешкоду, географічну межу, і все, що раніше здавалося таким знайомим й упорядкованим, несподівано стає чужим та загрозливим. Ось на такому тривожному й небезпечному кліматичному тлі Елені та Гекторові доводиться усвідомити, що їхньому шлюбу, а разом із ним – і світові, у якому вони досі жили, настав кінець. Їхня вимушена подорож стає джерелом роздумів, переживань, зустрічей, що так чи інакше вплинуть на глибокі зміни в них обох.

У цій історії, сповненій напружених пригод, читач познайомиться з численними персонажами – дітьми Елени та Гектора, загадковим мачо-грибником, японкою, що вижила після атомної аварії у Фукусімі, спільнотою черниць, юнаком-норвегом, песиком і багатьма іншими, - котрі супроводжуватимуть головних героїв у їхньому сповненому небезпек відкритті нового світу.

Поєднання приватної драми подружжя із тлом довкілля, яке перебуває на грані катастрофи, перетворює книжку на крик про допомогу і водночас – на заклик до надії. Адже саме тоді, коли все летить шкереберть, людина знаходить нові способи спільного існування, у ній прокидається бажання творити, чинити спротив, уявляти майбутнє, боротися і любити.

Рафєєнко В. Петрикор – запах землі після дощу : роман / В. Рафєєнко. – Львів : А. Антоненко, 2023. – 224 с.

Роман «Петрикор – запах землі після дощу» проговорює й реалізує у слові травми, які залишає в нас полум’я війни. Але варто перенести цей біль у простір міжлюдського існування – і відкривається можливість лікування душі, відновлення надії на майбутнє, віднаходження світла, яке здатний подарувати нам тільки Інший, своєю добротою, своїм баченням нашої долі, своєю любов’ю. Намагання не тільки залишатися людьми, а й допомагати тим, хто поруч – є підґрунтям для утворення кровоносної системи милосердя й любові, спільної для всіх українців. Війна народжує лейтмотиви, що повторюються в житті тисяч людей, як повторюється світло в краплях води, що падають з неба на землю. Твір Володимира Рафєєнка допомагає вивести персонажів з глухого кута особистих обставин на рівень певного, хоч іноді занадто абсурдного й карнавального, але все ж таки абсолютно дієвого перетворення гострого болю на світло для того Іншого, який поряд із тобою.