І знову класика з полиць іде до нас...

 

Марійка Підгіря́нка (ім'я при народженні Марія Омелянівна Ленерт, в шлюбі – Домбровська; 29 березня 1881, с. Білі Ослави Надвірнянського повіту Станиславівського воєводства – 18 травня 1963, смт Рудне біля Львова, похована у Львові на Личаківському цвинтарі) – відома галичанка, українська поетеса та освітянка.

 Підгірянка – це не справжнє прізвище Марійки, а творчий псевдонім. Вона народилася у 1881 році на Галичині. Наполовину українка – по мамі, наполовину німкеня – по татові, Омеляну Ленерту, який працював лісничим. Дідусь поетеси був священиком, і саме він навчив онуку писати, читати українською та кількома іноземними мовами: польською, німецькою, чеською, французькою, словацькою, грецькою, латинською і італійською. У сім’ї було п’ятеро дітей. Марійка закінчила лише 2 класи школи – у багатодітній родині (а в сім’ї було шестеро дітей) не мали змогу вивчити всіх. Тому майбутня поетеса займалася самоосвітою і у 19 років екстерном склала іспити до вчительської семінарії Львова.

Перші вірші почала писати з 13 років, але польською мовою. Згодом почала писати українською. Марійка Підгірянка самотужки оволоділа такими мовами: українською, російською, польською, чеською; читала грецькою, латинською та італійською.  З дитинства мріяла стати вчителькою. Але батьки не могли оплатити її навчання. Дівчина вчилася самостійно – екстерном закінчила 8 класів, а потім екстерном закінчила  жіночу вчительську семінарію у Львові.

Широкого розголосу творчість поетеси набула аж у перші роки незалежності України, коли почали друкувати її книжки «Розповім вам казку, байку», «Гарний Мурко мій маленький», «Безкінечні казочки», «Зіллюся з серцем народу», «Краю мій, рідний», «Учись, маленький», «Три віночки», «Мелодії дитинства», «Мати-страдниця».

У 25 років у Львові Марійка познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком – учителем Августином Домбровським. Невдовзі вони повінчалися. У них народилися три сини та донька. Під час війни Марія з дітьми знаходилася в австрійському таборі в містечку Гмюнд. Про пережите жахіття вона розповіла в поемі «Мати-страдниця». 40 років життя Марійка Підгірянка вчителювала в різних місцях Галичини, Буковини, Карпатської України. Марійка запровадила багато нового у шкільному викладанні: ранкову і пообідню форми занять, тривалість уроку не більше 60 хвилин, які ділила на дві півгодини – письмову й усну. Вона брала зошити учнів додому, перевіряла їх і виставляла оцінки, чого раніше ніхто не практикував. Також Марійка використовувала кольорову крейду, малюючи на дошці квіти, тварин, щоб діти краще засвоювали і сприймали навчання, як цікаву гру.  Вона написала вірш «Складаємо присягу», який невдовзі став вчительським гімном, а також разом з чоловіком написала і видала «Буквар для українських шкіл».

Навесні 1940 року у містечку Нижнів на базарі на поетесу налетів сполоханий кінь. На кілька років Марійка Підгірянка була прикута до ліжка. Прожила Марія Омелянівна 82 роки і похована у Львові на Личаківському кладовищі.