І знову класика з полиць іде до нас...

Григорій Михайлович Жученко (псевдонім: Яр Славутич; 11 січня 1918, Жученки  - 4 липня 2011, Едмонтон) – український літературознавець, мовознавець, дослідник історії української імміграції в Канаді, поет, перекладач, редактор, видавець, меценат української науки; доктор філософії з 1955 року, професор з 1960 року; дійсний член Української вільної академії наук (протягом 20 років був президентом її канадського відділення), Української Могилянсько-Мазепинської академії, член Наукового товариства імені Шевченка, Об’єднання українських письменників «Слово», Спілки письменників України, почесний член міжкафедральної наукової лабораторії «Українська література в англомовному світі» при Херсонському державному університеті у 2003-2001 роках.

Освіту здобував у 1925-1927 роках у початковій школі села Благодатного, потім у початковій школі села Новошевченкового, яку закінчив 1930 року; у 1930-1932 роках навчався в семирічній школі у селі Гурівці. Восени 1932 року його сім’я попала під розкуркулення. Його з батьком арештували за невиконання «плану до двору» здачі зерна, матір із доньками було геть вигнано з хутора. Статки сім’ї поділили між собою сільські активісти. По дорозі на заслання Григорію вдалося втекти з арештантського поїзда біля Богодухова, за Харковом. Місяць жебракував на залізницях із безпритульними підлітками, пробивався додому.

З 1935 року мешкав у Запоріжжі, де на комбінаті «Запоріжсталі» навчав грамоти неписьменних робітників, сам же поповнював свою освіту на вечірніх курсах і самотужки. Наступного року вступив до Запорізького педагогічного інституту на мовно-літературний факультет. У 1938 році, за переховування та читання забороненої літератури, зокрема книги «Кому повім печаль мою» Олександра Олеся, творів Володимира Винниченка, був заарештований і відбув тритижневе ув’язнення. У зв’язку з радянською-фінською війною Запорізький педагогічний інститут виконував функції військового шпиталю, а студентів розіслали на робочі місця, зокрема Григорій кілька місяців працював учителем у селі Ботієвому Запорізької області, що на Приазов’ї. 1940 року закінчив інститут, отримав диплом викладача української мови й літератури.

                                  

Восени 1940 року призваний до Червоної армії. Став курсантом інженерно-саперної школи 375-ї дивізії в Білоруській РСР, по закінченню якої отримав військове звання лейтенанта. Брав участь у німецько-радянській війні. Разом зі своїм взводом зводив мости на білоруських річках, а потім їх же руйнував у ході відступу радянських військ. На десятий день війни його дивізія потрапила в оточення. Уникнув полону й осів в Чернігівській області, де разом з іншими червоноармійцями створив підпільну групу, метою діяльності якої була боротьба за вільну Україну. В січні 1942 року ця організація переформувалась у «Чернігівську Січ» і стала північною ланкою Української повстанської армії. Підтримував зв’язки з діячами Організації українських націоналістів у Києві - Олегом Ольжичем, Оленою Телігою, Іваном Ірлявським тощо. У цей період пережив особисту трагедію - спалення есесівськими карателями його дружини Уляни разом із немовлям.

У 1943 році Григорій Жученко вперше виступив у пресі під іменем Яр Славутич. Це сталося в часописі «Нова Україна», де надруковано кілька віршів із циклу «Запорожці». З того часу Жученко друкувався лише під цим іменем, що незабаром стало його легальним прізвищем. 1945 року Григорій Жученко покинув палаючий Берлін, сховавши на грудях свої та чужі рукописи. У Німеччині, знайшовши українські шрифти, надрукував свою першу поетичну збірку «Співає колос». У 1945-1946 роках був вільним слухачем Українського вільного університету в Аугсбурзі. Видавав і редагував журнал «Зарево» в Аугсбурзі, працював в редакції журналу «Арка» в Мюнхені, брав участь у заснуванні Мистецького українського руху, був обраний секретарем його правління. У 1948 році одружився з Вірою Цибар. З липня 1949 року - у Сполучених Штатах Америки, оселився в Філадельфії. Вчителював у суботній та вечірній школах, працював у палітурні. Протягом 1953-1955 років студіював у Пенсільванському університеті, де у 1954 році здобув науковий ступінь магістра, у 1955 році - доктора філософії, захистивши дисертацію на тему «The Poetry of Myklhailo Orest and its Background». Протягом 1955-1960 років викладав українську мову в Американській військовій школі мов у Монтереї (Каліфорнія).

З року 1960 року - у Канаді, де протягом 1960-1983 років обіймав посаду професора Альбертського університету в Едмонтоні, був керівником відділу славістики. У 1966 році обіймав посаду головного редактора часопису «Slavs in Canada»; був співредактором журналу «Names»; упорядник і видавець альманахів «Північне сяйво» I-V (1964-1971), «Західноканадський збірник НТШ» I-II (1973-1975) «Антологія української поезії в Канаді» (1975). 1976 року обирався президентом Канадського інституту назвознавства. В Едмонтоні заснував українську друкарню «Славута», де протягом 35 років видав близько сотні видань українською,англійською, французькою, білоруською, польською мовами. 1983 року вийшов на пенсію, але й до смерті не полишав літературну, наукову, педагогічну, видавничу, перекладацьку справу. Від 1990 року діє фонд Яра Славутича метою якого є надання допомоги українським діячам науки і культури на видання літератури. Починаючи з 1990 року не раз відвідував Україну. Об’їздив сотні міст і сіл.

Помер в Едмонтоні 4 липня 2011 року, де і похований на цвинтарі святого Михаїла (ділянка 2, квартал 18, могила 12).

10 книжок з найбільш неочікуваними та оригінальними назвами…

Можна нічого не знати про автора книжки, історію її написання чи зміст. Але загадкова назва на обкладинці – річ настільки магнетична, що іноді самої її достатньо, щоб привернути увагу читача. Книги з напрочуд інтригуючими і красномовними назвами – у цій добірці.

Селінджер Дж. Ловець у житі : роман / Д. Селінджер ; з англ. пер. О. Логвиненко. – Київ : BookChef, 2023. – 240 c.

Роман-дорослішання, одна з найбільш знакових книг американської літератури та головний твір самого Селінджера. Голден Колфілд продовжує надихати цілі покоління бунтарів, вільнодумців та сміливців. Підлітки зі всього світу бачать у цьому персонажі частинку себе – це впізнавання і яскрава назва зробили «Ловця у житі» миттєвим бестселером та, без перебільшення, культовим романом.

«Ловець у житі» - книга, яку необхідно перечитувати. По ній легко звіряти свої внутрішні орієнтири та дивуватися, як по-іншому вона сприймається через роки.

Флеґґ Ф. Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» : роман / Ф. Флеґґ ; пер. з англ. Д. Петрушенко. - Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2017. – 320 с.

Надзвичайно життєва та ностальгійна книга американської письменниці. У центрі оповіді – 86-річна Нінні, яка живе у будинку для літніх людей. У неї стільки яскравих спогадів, якими можна поділитися… Слухачкою цих історій стає Евелін. Нінні доводить, що, не зважаючи на радості та печалі, тільки ми вирішуємо, як сприймати світ навколо, і саме наш вибір є головним.

Значна частина розповіді Нінні присвячена кафе «Зупинка», яке можна сміливо вважати чи не окремим персонажем історії.

 

Дік Ф. Чи мріють андроїди про електричних овець? : роман / Ф. Дік ; пер. з англ. Т. Бойка. – Київ : Комубук, 2016. – 272 с.

Науково-фантастичний роман про «мисливця за головами», який переслідує андроїдів, адже тих у світі майбутнього оголошено поза законом.

Від самої лише назви цього фантастичного роману так і віє кіберпанком. Книга, за мотивами якої знятий культовий фільм Рідлі Скотта «Той, що біжить по лезу», відкриває авторське бачення на проблему штучного інтелекту в майбутньому. Будьте готовими до того, що Філіп Дік перенесе вас до похмурого постапокаліптичного світу, де цілком розмиє межі між людським та машинним. Про яких овець мріють насправді андроїди – електричних чи все ж живих? Відповідь не така вже й очевидна.

Книга 1968 року напрочуд актуальна сьогодні. Вона шукає відповіді на питання, які ставить собі людство, – чи етично створювати роботів, чим вони відрізнятимуться від нас і чи взагалі мріють андроїди про електричних овець?

 

Геддон М. Загадковий нічний інцидент із собакою : роман / М. Геддон ; пер. А. Рогоза. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2016. – 224 с.

Інтрига цієї анімалістичної назви розкриється впродовж перших 30-ти сторінок. Але книжка не відпустить вас, доки не перегорнете останню сторінку! Юний фанат Шерлока Голмса живе за власними правилами у своєму окремому, дуже особливому світі. Місця для будь-яких соціальних зв’язків у ньому немає (в хлопчини – синдром Аспергера). Для батьків Крістофера – це справжнє випробування. Зворушлива книжка, яка не залишає байдужим.

Вотерс С. Оксамитові пальчики : [роман] / С. Вотерс ; [пер. з англ. Д. Березіної]. – Харків : Vivat, 2019. – 688 с.

Неймовірно напружений карколомний сюжет роману базується на хитросплетіннях, маніпуляціях і химерних таємницях. Тут є все: кохання, авантюри, зрада, біль та емоційне насильство. Лондон Вікторіанської епохи зображено без прикрас: бідні квартали, засмічена Темза, шахраї, жебраки, порнографи й психіатричні лікарні, більше схожі на тюрми.

Матіос М. Букова земля : роман-панорама завдовжки у 225 років / М. Матіос. – Вид. 5-те. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2020. – 928 с.

«Букова земля» - це пронизлива, глибока і зухвала сага завдовжки у 225 років, пропущена через перехресні історії п’яти родин різного суспільного рівня і статусу, а також історичних персонажів, так чи інакше пов'язаних з Буковиною. Землероби, скотарі, воїни, посли і міністри постають повноправними творцями не лише приватної, а й загальноєвропейської історії. Недаремно авторка означила жанр свого твору як роман-панорама. Географія його подій простягається від крихітного буковинського хутора Сірук – до Відня, Берліна, Бухареста, Москви і Берна. А обрамленням цього класичного роману виступає особливий сюжет зі Станиці Луганської літа 2014 року. І як завжди у книжках Марії Матіос, окремим персонажем є мова з її неповторною лексич­ною розкішшю і гуцульським чаром. 

Чех А.  Район «Д» : зб. оповідань / А. Чех. - Чернівці : Меридіан Черновіц, 2019. – 320 c.

«Район «Д» – збірка об’єднаних спільним часом і простором історій, з яких поступово вимальовується портрет автора на тлі «інших берегів», де минули його дитинство, отроцтво і юність. Самокритичний портрет, у якому можна розгледіти риси хуторянства і космополітизму, дріб’язковості й великодушності та ще багато чого. Водночас це груповий портрет кількох десятків більш або менш прописаних мешканців згаданого черкаського району з їхніми більш або менш успішними спробами пережити несподіваний перехід від пізньорадянської до ранньонезалежної України.

Жадан С. В. Скрипниківна : нова книжка віршів / С. В. Жадан. – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2023. – 144 с.

Вірші на зламі епох часто втрачають свою автономність і все більше нагадують щоденники. Що можна знайти в новому поетичному щоденнику Сергія Жадана? 50 і 1 вірш, писані до і після великого вибуху, зібрані разом, поєднані відчуттям мови, яка так болюче зникає, але потім обов’язково повертається. Нанизані на нитку голосу, узалежнені від звучання, вони, ці вірші, лишаються приватною, рваною хронікою двох останніх років – наповнені снігом, співом, правописом, любов’ю.

Кідрук М. Зазирни у мої сни : роман / М. Кідрук. – 4-те вид. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2020. – 528 с.

На що здатний батько заради порятунку сина, якого поглинає примара, що оселилася у снах?... Очевидно, на світі немає дитини, яка б не бачила моторошних снів. Але що робити, якщо жах зі сновидіння поступово переповзає в реальне життя? У дворічного Тео під час нескладної операції раптово зупинилося серце. Упродовж тридцяти шести секунд малюк тримався на межі між світом мертвих і живих. А тоді повернувся. Спливло два роки, перш ніж Мирон Белінський зрозумів, що його син повернувся не сам. Щось прийшло разом із Тео: учепилося і прослизнуло у свідомість, поки хлопчак перебував по той бік лінії, яку більшість із нас перетинає лиш один раз. У відчайдушних намаганнях урятувати сина Мирон виїжджає до Америки, де найновіші досягнення нейротехнологій дають змогу зазирнути в людський сон. Він не здогадується, що бажання допомогти веде до катастрофи, адже найгірше почнеться, щойно той, хто оселився у снах маленького Тео, збагне, що за ним спостерігають.

Мартинюк С. Кушмарджак : роман / С. Мартинюк. – Київ : Наш Формат, 2024. – 504 с.

Ярослав Дорош, дивом уцілілий у боях за Іловайськ, після повернення до рідних П’яних Мостів намагається пристосуватися до звичного життя. Однак пережите на фронті та підживлені війною травми дитинства не дають вирватися із зачарованого кола минулого. Час, улюблена справа і робота над застосунком із ШІ роблять своє, та цей недовгий спокій порушують нове несподіване кохання й місцевий кримінальний авторитет.
Руйнація сім’ї, таємнича смерть колеги, постійні флешбеки війни з привидами минулого, шлях помсти, що не лишає вибору, і почвара з дитячих жахіть, яка знову змушує головного героя з острахом вглядатися в пітьму. Це божевілля чи все відбувається насправді? Проте шляху назад нема. Цього разу він зробить усе правильно.

 

Мелодія дощу...

Музика дощу завжди заворожує серця своїм мелодійним шепотом. Перші краплини капають із небес, наче ноти на папір, і їхній тихий стукіт розгортається у величезну симфонію. Дощові краплини ллються, наче музичні ноти, накрапуючи на вікна та даючи теплу атмосферу спокою. Серед туману, звуки дощу линуть, мрячать, і шумлять, мов мелодія, що розбуджує в душі таємні відчуття. Дощ приносить не лише вологу, а й мелодію спокою, яка огортає душу, заспокоює і рятує від стресу та суєти. Тому кожен дощ – це не лише природне явище, але й мелодія, що допомагає знайти внутрішню гармонію та спокій. Дощова вода зволожує землю, живить рослини, напуває тварин. А  також очищує повітря, змиває пил, оновлює кольори та  заспокоює душу... 

Мартинюк С. Король дощу : роман / С. Мартинюк. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2022. – 160 с.

«Король Дощу» – історія любові пари неідеальних людей в декораціях перших місяців ковідного карантину весни 2020-го року. Історія давніх образ, болісних досвідів і пошуків своєї ідентичності на тлі можливого кінця світу.

Костя і Мар’яна – типові представники покоління зумерів, свідомість яких формувалася в епоху інтернету. Попри різні смаки, погляди на життя і соціальний статус, їхні почуття переросли в кількарічні стосунки. Раптовий спалах епідемії змусив героїв повернутися до батьківських стін і по-новому відкривати для себе спілкування з рідними, позначене травматичним спадком минулого.

По-новому вписувати себе в тривожну реальність напівпорожнього Києва з його підпільними барами, панічними настроями в очах над масками і неможливістю планувати майбутнє. Можливо, настав час розібратися з собою, поки Король Дощу не зійшов на свій трон і жертви ще не знають, що вони жертви?

Новий роман Сергія «Колоса» Мартинюка – книжка про віднайдення втраченого і ціну, яку ми готові заплатити, аби змінити щось по-справжньому.

Лілік О. Чорний дощ : повість / О. Лілік. – Київ : Академія, 2018. – 128 с.

Ця повість про підлітка, який опинився на роздоріжжі почуттів і бажань. Про те, що любов може бути не тільки прекрасним переживанням, а й руйнівною хворобою – все в людині і від неї залежить.

Львів. Вишні. Дощі : збірка / уклад. Н. Нікалео. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2017. – 192 с.

Нова збірка вже знайомих, відомих та улюблених авторів про Львів, кохання і красу. Красу душі, стосунків і природи – тепер у весняному настрої. Коли природа перероджується, люди переживають із нею: повороти долі, подарунки, несподіванки… Дощі розказують втомленій бруківці підслухані на небі думки, побачені на землі історії про неймовірне кохання, захлинаються від обурення, оповідаючи про зраду й підлість. Особливі львівські вишні-морелі теж мають душу і почуття. Вони творять дива, поєднуючи людські долі. І відчувають так само, як люди: сміються і плачуть, радіють і журяться, і всихають від нерозділеного кохання… Справжні почуття на сторінках оновленої, по-весняному свіжої книжки!

Гуменюк Н. П. І дощ не змиє всі сліди : роман / Н. П. Гуменюк. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2023. – 240 с.

В Олянівці Лізу Яремко знали як фельдшерку і дбайливу матір маленької дівчинки. Доля жорстоко обійшлася із жінкою. Лізина донька вмирає. А незабаром на цвинтарі, біля могили дівчинки, знаходять тіло самої Лізи. Поліція переконана: це самогубство. Але амбітна журналістка Рута Ружин вважає інакше.

Розслідувати цю загадкову історію її запрошує молодий і харизматичний чоловік Святослав. Він упевнений: хтось гальмує справу й заплутує сліди. Кому ж заважала проста сільська фельдшерка, вихована в дитбудинку? Згодом стає відомо, що Ліза не була сиротою. Її справжнє ім’я - Ізабель, а батько жінки - кубинець. Рута починає розмотувати клубок сімейних таємниць та небезпечних пристрастей. Усе це наче сюжети із захопливого кіно. І Рута ще не знає, яка роль у цій картині відведена їй та Святославові, що старанно приховує власну таємницю…

Леммі А. П’ятдесят слів для дощу : роман / А. Леммі ; пер. з англ. С. Зубченко. – Київ : РМ, 2024. – 472 с.

Донька заміжньої японки, спадкоємиці аристократичного роду, й темношкірого американського солдата, Норі від народження стає вигнанкою. Бабуся з дідусем приймають її лише для того, щоб приховати від суспільства, бо жахаються цієї плями на їхньому давньому роді, авторитет якого до того ж розхитують зміни в японському суспільстві. Змирившись зі своєю провиною, кмітлива й допитлива Норі кілька років живе самотою на горищі. Доки одного дня в маєтку  з’являється її старший зведений брат Акіра, приречений успадкувати все майно й обов’язки їхнього роду. Хоч як дивно, та саме він стає її союзником. Між ними виникає сильний зв’язок. Зв’язок, якого не можуть допустити жорстокі бабуся й дідусь. І це протистояння доконечно змінить життя кожного члена родини. Бо Норі побачила світ, у якому, можливо, для неї все-таки знайдеться місце. Тому вона готова сперечатися й опиратися. Готова стати до бою, який, можливо, коштуватиме їй занадто дорого.

Лис В. С. Місяць, обмитий дощем : кн. малої прози : збірка / В. С. Лис. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2018. – 352 с.

Ця збірка різнобарвних, але водночас таких споріднених есеїв і новел про життя – немов букет зібраного восени листя. Серйозні, а інколи й іронічні роздуми про сенс щоденного буття й плин часу, про історичну долю України й таємниці людського серця Як відпустити минуле та не боятися нових зустрічей? Де черпати наснагу на кожен день? Як розпізнати поворотні моменти і навчитися не шукати підтексту у випадковостях? Треба просто радіти життю і дихати на повні груди! Натхненні історії з добрим гумором, прості, але такі важливі для кожного цінності, звичні й рідні для нас слова Більшість есеїв і новел, що увійшли до цієї збірки, — автобіографічні. Це твори, над якими письменник працював протягом багатьох років передусім для того, аби увічнити події, що вразили його…

Талан С. Повернутися дощем : роман / С. Талан. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2016. – 448 с.

Чи була Настя готова до того, що чекало на неї, коли їхала з вантажем волонтерської допомоги для добровольців «Айдару»?

Чи Геник та Уля сподівалися зустрітися живими по той бік Іловайського котла? Чи Богдана Стефанівна вірила, що колись знову збереться разом велика родина, яку, наче поле соняхів, перепахала війна? Щоб вижити, треба навчитися бачити у приціл ворога, а не живу людину…

Проте одного разу ти побачиш там з дитинства знайомі риси…

  Меццалама К. Після дощу : роман / К. Меццалама ; з італ. пер. Л. Котляр. – Львів : Вид-во А. Антоненко, 2022. – 224 с.

Після затяжного, спекотного й засушливого літа внаслідок страшної зливи Тибр розливається, виходить із берегів, заливаючи Рим і всю долину русла. Річка перетворюється на нездоланну перешкоду, географічну межу, і все, що раніше здавалося таким знайомим й упорядкованим, несподівано стає чужим та загрозливим. Ось на такому тривожному й небезпечному кліматичному тлі Елені та Гекторові доводиться усвідомити, що їхньому шлюбу, а разом із ним – і світові, у якому вони досі жили, настав кінець. Їхня вимушена подорож стає джерелом роздумів, переживань, зустрічей, що так чи інакше вплинуть на глибокі зміни в них обох.

У цій історії, сповненій напружених пригод, читач познайомиться з численними персонажами – дітьми Елени та Гектора, загадковим мачо-грибником, японкою, що вижила після атомної аварії у Фукусімі, спільнотою черниць, юнаком-норвегом, песиком і багатьма іншими, - котрі супроводжуватимуть головних героїв у їхньому сповненому небезпек відкритті нового світу.

Поєднання приватної драми подружжя із тлом довкілля, яке перебуває на грані катастрофи, перетворює книжку на крик про допомогу і водночас – на заклик до надії. Адже саме тоді, коли все летить шкереберть, людина знаходить нові способи спільного існування, у ній прокидається бажання творити, чинити спротив, уявляти майбутнє, боротися і любити.

Рафєєнко В. Петрикор – запах землі після дощу : роман / В. Рафєєнко. – Львів : А. Антоненко, 2023. – 224 с.

Роман «Петрикор – запах землі після дощу» проговорює й реалізує у слові травми, які залишає в нас полум’я війни. Але варто перенести цей біль у простір міжлюдського існування – і відкривається можливість лікування душі, відновлення надії на майбутнє, віднаходження світла, яке здатний подарувати нам тільки Інший, своєю добротою, своїм баченням нашої долі, своєю любов’ю. Намагання не тільки залишатися людьми, а й допомагати тим, хто поруч – є підґрунтям для утворення кровоносної системи милосердя й любові, спільної для всіх українців. Війна народжує лейтмотиви, що повторюються в житті тисяч людей, як повторюється світло в краплях води, що падають з неба на землю. Твір Володимира Рафєєнка допомагає вивести персонажів з глухого кута особистих обставин на рівень певного, хоч іноді занадто абсурдного й карнавального, але все ж таки абсолютно дієвого перетворення гострого болю на світло для того Іншого, який поряд із тобою.

Найкращі українські книги ХХІ століття…

З появою Інтернету та цифрових технологій літературний світ став доступнішим і відкритішим. З’явилися нові жанри та формати, такі як блоги, електронні книги та аудіокниги, які надають читачам ширший доступ до інформації. З іншого боку, цифрова технологія не замінила традиційну паперову книгу, але розширила її можливості. Автори та видавці намагаються відобразити сучасні реалії та відповісти на актуальні соціокультурні питання у своїх творах. Таким чином, література ХХІ століття стала більш різноманітною, динамічною та доступною для читачів з різних соціальних груп та країн. Окрім того, відбулися зміни в культурних уподобаннях читачів, що призвело до збільшення популярності певних жанрів, таких як фентезі, наукова фантастика, детективи тощо. Ми підібрали найкращі українські книги за версією літераторів.

Забужко О. С.  Музей покинутих секретів : роман / О. С. Забужко. – Вид. 8-ме. – Київ : КОМОРА, 2019. – 832 с.

Цей роман визнано українською та зарубіжною критикою не тільки за найвидатніший твір української літератури доби незалежності, а й за один із найважливіших у всій літературі Східної Європи після падіння комунізму. Нагороджений Центральноєвропейською літературною премією «Анґелус» (2013), перекладений англійською, німецькою, польською, чеською, російською мовами, неодноразово відзначуваний як «книжка року» (в Україні, Німеччині, Швейцарії, Польщі), «Музей покинутих секретів», «роман нобелівського класу» (Newsweek Polska); по праву став візитною карткою нової української літератури.

Це – сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда – про владу минулого над майбутнім, про кохання, зраду і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.

Калитко К. Орден мовчальниць : поезії / К. Калитко. – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2021. – 144 с.

«Орден мовчальниць» – нова поетична книжка української авторки Катерини Калитко, опублікована літературною корпорацією Meridian Czernowitz.  Калитко, відома як поетка, перекладачка та авторка книжки оповідань, повертається до читачів із збіркою віршів. Редактор книжки Олександр Бойченко коментує це видання так: «Логічно припустити, що перше правило Ордену мовчальниць – нікому не розповідати про Орден мовчальниць. Зрештою, для жінок на наших кривавих землях – покоління за поколінням – життя із зашитими вустами є надто звичною справою. Але іноді трапляється диво – і свідома як свого таланту, так і свого майбутнього орфеївського покарання жінка порушує обітницю. Бо хтось мусить «заговорити, коли замовкає бог», коли на сьомому році війни хижа і щемка батьківщина «розчиняється в повітрі, як пара з рота», коли «ніхто не рятує нікого, усі втомилися» – так, тоді хтось мусить знайти в собі силу і знову наділити нею слова, щоб вони не стояли, «як розгублені резервісти над полеглим військом». Певно, Катя Калитко могла б жити інакше. Спокійніше, легше, приємніше. Якби вміла мовчати. На свою біду і на щастя для української поезії – не вміє».

Жадан С. В.  Ворошиловград : роман / С. В. Жадан. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2019. – 320 с.

«Ворошиловград» - твір жорсткий, меланхолійний та реалістичний. Вони приходять і забирають у тебе все, що тобі належить. Вони позбавляють тебе твоєї свободи й твоєї території. Вони забирають у тебе твоє минуле і твою пам’ять. І все, що ти можеш їм протиставити – це свою любов і свою ненависть. Ну, і свої кримінальні навички. Історії українського рейдерства присвячується.

Павлюк І. С. Я бачу, вас цікавить пітьма : роман / І. С. Павлюк ; пер. з рос. В. Стах. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2020. – 664 с.

Київського кримінального психолога Андрія Гайстера відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Зимової ночі там зникла маленька дівчинка. А ще там водиться Звір – серійний маніяк, убивств якого тамтешні мешканці воліють не помічати... У цьому проклятому селищі, де все по колу і всі живуть життям, яке ненавидять, розслідування постійно заходить у глухий кут. Андрій вірить, що загублена дівчинка, попри все, жива і він її знайде. Але нікому, крім нього, це не потрібно.

 «Я бачу, вас цікавить пітьма» - історія про непробивну людську байдужість і пітьму всередині нас. Про чесність із собою й ціну, яку ми готові заплатити за забуття. Про гріхи, що матеріалізуються, і спокуту, дорожчу за спокій. 

Вдовиченко Г. К.  Найважливіше – наприкінці : роман / Г. К. Вдовиченко. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. – 336 с.

«Найважливіше – наприкінці» - новий довгоочікуваний роман Галини Вдовиченко, української письменниці та журналістки.

Чоловік і жінка у стані війни, перемир’я і розчарування, надії та віри. Тридцять п’ять років разом, дорослі діти, складний період життя. Той час, коли нарешті варто зрозуміти, що ж насправді єднало й ро­з’єд­­нувало цих двох.

Це книжка про вміння прощати і співпереживати, не розмінюватися на дрібниці і бути уважними одне до одного і до себе, цінуючи кожну мить цього несамовито швидкоплинного життя.

Гурницька Н. З. Багряний колір вічності : роман / Н. З. Гурницька. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2022. – 192 с.

У Львові сучасному, Львові передвоєнному і Львові часів Першої світової війни відбуваються драматичні події, народжуються родинні таємниці й перетинаються долі героїв цього роману. Ірена – юна наївна гімназистка із заможної родини. Доля дарує їй трагічне кохання, яке вривається в її спокійне життя вихором перших глибоких почуттів, сильних емоцій та чуттєвих насолод. Життя кидає Ірену в лихоліття війни, жорна сталінських репресій і на заслання в Казахстан. Яку ціну доведеться заплатити дівчині за своє щастя та любов? Чи зуміє вона вистояти, не зламатися і зберегти у собі світло добра й любові? Як та чому поєдналися історія кохання Ірени з долею та життям Анни з роману «Мелодії кави в тональності кардамону»?

Волок Л. Вино мого життя : романтична драма / Л. Волок. – Харків : Кн. клуб «Клуб сімейн. дозвілля», 2024. – 240 с.

Солона свіжість моря, шепіт високих сосен, сонячні грона винограду і аромат степових трав... На тлі дивовижного літа розгортається драматична історія кохання, для якого не існує перепон. У красуні Маргарити, успішної менеджерки рекламної агенції, немає відбою від шанувальників. Та все ж вона самотня: її любов і турбота цілковито належать особливій маленькій доньці Майї. Батько Майї, Кирило, покинув їх одразу після народження дитини. Намагаючись упоратися з життєвими негараздами, Маргарита зачиняє серце для пристрасті. Чи зможе розтопити лід той, кого Рита вважає ворогом своєї сім’ї? Особливо коли на горизонті знову з’являється Кирило, успішний бізнесмен і без п’яти хвилин впливовий політик...