І знову класика з полиць іде до нас...

Іван Котляревський (1769–1838) – класик нової української літератури, письменник, драматург, перекладач, військовий, просвітитель, громадський діяч.  З його поеми «Енеїда» фактично розпочалося формування літературної української мови на основі живої народної мови.

Топ-10 фактів про життя та творчість Котляревського:

1. Із 1796 до 1808 року Котляревський перебував на військовій службі. Брав участь у задунайському поході російської армії під час російсько-турецької війни. Отримав чин капітана та орден святої Анни за виявлену хоробрість у боях та виконання дипломатичних доручень.

2. Уперше «Енеїда» була видана без відома автора 1798-го видавцем Максимом Парпурою. Іван Котляревський розлютився через це, тому присвятив видавцеві декілька рядків у наступній частині «Енеїди»:

Якусь особу мацапуру

Там шкварили на шашлику,

Гарячу мідь лили за шкуру

І розпинали на бику:

Натуру мав він дуже бридку,

Кривив душею для прибитку.

Чужеє оддавав в печать;

Без сорома, без Бога бувши

І восьму заповідь забувши.

Чужим пустився промишлять

Перше видання «Енеїди» Івана Котляревського.

Повністю поема вийшла 1842-го тільки після смерті письменника.

3. Імператор Олександр I зберігав «Енеїду» із автографом Котляревського. А примірник твору також був в особистій бібліотеці Наполеона I Бонапарта.

4. 1810-го року Іван Котляревський після військової служби повернувся у Полтаву. Тут зайняв посаду наглядача Будинку для виховання бідних дворян. Одним із вихованців Івана Петровича у закладі став Михайло Остроградський, у майбутньому − провідний математик, механік і фізик, а також український живописець Аполлон Мокрицький, учень Карла Брюллова і товариш Тараса Шевченка.

5. За наказом князя Якова Лобанова-Ростовського 1812-го року офіцер Котляревський сформував 5-й Український кінний козачий полк. Із завданням він впорався за три тижні. Однією з його умов було збереження підрозділу як постійного козацького війська. Але обіцянки царський уряд не виконав.

6. 1816-го Котляревського призначили директором Полтавського театру. Він близько товаришує з актором-кріпаком Михайлом Щепкіним, який виступав у складі трупи Штейна, що гастролювала у Полтаві. Згодом допомагає викупити актора з кріпацтва.

Портрет і фото Михайла Щепкіна.

7. 1819-го Іван Котляревський написав для полтавського театру п’єсу «Наталка Полтавка» і водевіль «Москаль-чарівник», які стали основою започаткування нової української драматургії. А Микола Лисенко створив оперу «Наталка-Полтавка».

8. 1818-го полтавець став членом масонської ложі «Любов до істини» разом з Сергієм Волконським та Семеном Кочубеєм, де обговорювалися політичні питання. Іван Петрович виконував роль «витія» (оратор);

9. У Котляревського була таємна покровителька. Науковці припускають, що це була Варвара Рєпніна − дружина генерал-губернатора Миколи Рєпніна. Вона замовила Котляревському перекласти з французької роботу Дюкена для Полтавського інституту шляхетних дівчат. Три томи по 500 сторінок літератор перекладав 15 років.

Портрет Варвари Рєпніної

10. Помер Іван Котляревський 10 листопада 1838 року. Прямих нащадків він не залишив. Незавдовго до смерті письменник відпустив на волю шістьох кріпаків. А дім у Полтаві на Івановій горі заповів своїй економці – унтер-офіцерській вдові Мотрі Векливечивій.