Шепіт трав...

Читання-релакс, читання-відпочинок, читання для потяга, затишного весняного вечора, тихої кав’ярні. Обов’язково читання на самоті, щоб ніхто не підглядав у ваші думки і почуття.  

Що для нас травень? Травень – це натхнення, ніжність, легкість, романтика, оновлення. Травень – це стан дитинства, це добрі надії. Нарешті травень і весна – це щастя. Тож поспішайте в обійми весняних емоцій та почуттів, які вирують у підібраних книгах.

Карпа І. 50 хвилин трави: (Коли помре твоя краса) / І. Карпа ; [худож.-оформл. І. В. Осіпов]. – Харків : Фоліо, 2008. – 239 с.

23 роки, проживе ще невідомо скільки через свій вельми певний спосіб життя. «Дупа і уродка (…), прибацана тьолка…» - любить цитувати журналісти антоцію до першої Іреніної книги «Знес Паленого». Насправді все ще гірше: Ірена добра, розумна, виважена, гарна…
«Сиджу вечорами, плету макраме…» - зізнається вона в одному інтерв`ю.
 Це неправда, що вона любить картинги, - вона пече яблучні пляцки. Неправда, що пірнає в Тихому океані з аквалангом, - вона читає дамські романи.

Ірена НЕ подорожує автостопом, НЕ фотографує заборонених яків в Гімалаях на Індо-Китайському кордоні, НЕ пише блюзнірських текстів для альбомів типу «Курва Кам Бек!» гурту типу «Фактично Самі», НЕ міняє життєвих поглядів і місць проживання, НЕ пише дисертацій з літератури, НЕ вживає жодних наркотиків, НЕ малює автопортретів, де зображений самий лише голий торс, НЕ поводиться нечемно, НЕ заключає мільйонних контрактів.

Процюк С. В. Травам не можна помирати : роман / С. В. Процюк. – Київ : Легенда, 2017. – 256 c.

1970-ті роки. Доба арештів, судилищ, самоспалень… Радянська вла­да, якій зосталося жити два десятиліття, здається могутньою. Дуже мало хто вірить у перспективу її падіння. Незгодні стають жертвами кагебістських провокацій і каральної психіатрії.

Характери в новому романі знаного українського прозаїка абсолют­но різні. Різне бачення себе, різна сила волі, а декотрі з героїв іще й пе­ребувають по різні боки барикад. Персонажі Степана Процюка збірні, узагальнені. Але методи й практики, до яких вдавався, нищачи люд­ську особистість, більшовицький режим, показані з документальною конкретністю.

 

Зубицька, Н. Серце у траві : поезії / Н. Зубицька, К. Желясков. – Київ : Байда, 1995. – 191 с.

 

Людську  особистість не може оминути поезія, і тоді душа відлунює у слові.Його несе на своїх крилах ластівка з Крехаєва. То голос матері, що неодмінно покличе додому.Про таку любов і одвічну взаємність, про обереги душі і долі і нагадують кращі поезії цієї збірки…

Кичинський А. Жива і скошена тече в мені трава : вибр. вірші / А. Кичинський. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2024. – 240 с.

До книги вибраного Анатолія Кічинського (4.04.1950) - одного з найвідоміших сучасних українських поетів ліриків, уродженця херсонського краю - увійшли найкращі його вірші зі всіх попередніх збірок, а також найновіші поезії.

Мацерук Г. Г.  По кому росте трава : повісті, оповідання, новели / Г. Г. Мацерук. - 2-ге вид. – Чернівці : Букрек, 2013. – 576 с.

Друга книга «По кому росте трава…» побачила світ у 2005 році завдяки старанням дружини Валентини та сина Артема (1979 р. н.), які тепер проживають у місті Чернівці. В цій книзі вони зібрали все, що змогли відшукати. «По добрих людях, коли вони помирають, хоч травичка на пам’ять росте», – філософствує водій старенького проржавілого молоковоза, безвідмовний добряк з повісті «Мишустик». Саме ці його слова і є епіграфом до другої книги Григорія Мацерука та винесені в її назву.

Слапчук В. Д. Навпроти течії трави : поезії, проза / В. Д. Слапчук. – Луцьк : Надстир’я, 2001. – 208 с.

До афганської теми Василь Слапчук повертається у книжці «Навпроти течії трави» (2001), до якої увійшли написані у 1994-1999 рр. поетичні та прозові тексти, а також у новому романі, розділи з якого у 2009 р. було проанонсовано у журналі «Кур’єр Кривбасу».